Сприятливий соціальний клімат в учнівському інклюзивному колективі

Людмила Ніколенко, Вєра Шилонова

Анотація


У статті розглянуто стан соціального клімату в учнівському інклюзивному колективі на прикладі класних колективів других класів Жовтоводського КЗЗСО № 1, Україна. Теоретичну основу проблеми взаємодії в учнівському інклюзивному колективі склали наукові доробки вчених у галузі інклюзивної освіти. З’ясовано, як розуміють поняття «інклюзивне навчання» вчені в Україні та за кордоном, які умови його ефективності означуються у педагогічній науці. Аналіз літератури показав, що останнім часом відбуваються докорінні зміни у розумінні явища інклюзії в усьому світі. Сьогодні поняття інклюзії в освіті розуміють більш широко: мають на увазі не лише освітню, а й соціальну інтеграцію і відносять до осіб із особливими потребами представників різних національностей, біженців та інші категорії. Це вимагає перегляду підходів до організації інклюзивного освітнього процесу, забезпечення певних умов його ефективності. На думку авторів, найважливішою умовою ефективного запровадження інклюзивного навчання є створення сприятливого соціального клімату в учнівському інклюзивному колективі шляхом формування і розвитку в учнів навичок соціальної взаємодії. Представлені результати емпіричного дослідження показали, що соціальний клімат в обраних колективах доволі напружений, ближчий до несприятливого, діти з особливими освітніми потребами почувають себе емоційно неблагополучно, вони невпевнені в собі, тривожні, мають занижену самооцінку. Водночас, усі діти включаються в ігрову діяльність, і це дає змогу стверджувати, що саме такий вид роботи може слугувати засобом налагодження взаємин між дітьми в інклюзивному колективі. У подальшому автори планують підібрати комплекс інноваційних методів, який сприятиме формуванню і розвитку навичок соціальної взаємодії у дітей, що позитивно має позначитись на соціальному кліматі в учнівському інклюзивному колективі.

Ключові слова


інклюзія; інклюзивна освіта; інклюзивне навчання; учнівський інклюзивний колектив; навички соціальної взаємодії; сприятливий соціальний клімат; діти з особливими освітніми потребами (ООП).

Повний текст:

PDF

Посилання


Інклюзивне навчання: статистичні дані. [Електронний ресурс]. Міністерство освіти і науки України.

Доступно: https://mon.gov.ua/ua/tag/inklyuzivne-navchannya

С. Архипова, та Л. Смеречак, «Особливості соціального виховання дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання», Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 11. Соціальна робота. Соціальна педагогіка, вип. 24 (1), с. 8–15, 2018. [Електронний ресурс]. Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_011_2018_24(1)__4.

С. Миронова, Педагогіка інклюзивної освіти. Кам’янець-Подільський, Україна: Кам’янець-Подільський нац. ун-т імені Івана Огієнка, 2016.

О. Федоренко, «Особливості соціальної інтегрованості молодших школярів зі зниженим слухом в умовах інклюзивного навчання», Особлива дитина: навчання і виховання, № 1, с. 79–85, 2015. [Електронний ресурс].

Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DLog_2015_1_13.

О. Чопік, «Формування взаємин дітей з вадами опорно-рухового апарату із здоровими ровесниками в умовах інклюзивного навчання», автореф. дис. канд. наук; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2013.

З. Шевців, «Теорія та методика професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи в інклюзивному середовищі загальноосвітнього навчального закладу», автореф. дис. д-ра наук, Рівненський держ. гуманіт. ун-т, Рівне, 2017.

А. Колупаєва та Л. Савчук, Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання, Київ, Україна: АТОПОЛ, 2011.

Linda Allal, Moffier Lucie Lopez, Formative Assessment. Improving Learning in Secondary Classrooms. Paris, France: OECD Centre for Educational Research and Innovation, 2005.

«Інклюзивна освіта: основні положення», Всеукраїнський фонд «Крок за кроком». [Електронний ресурс].

Доступно: http://ussf.kiev.ua/ie_inclusive_education/

«Про головні враження з міжнародного освітнього форуму з інклюзії», Освіторія. [Електронний ресурс].

Доступно: https://osvitoria.media/opinions/usi-oznachaye-usi-5-vrazhen-z-inklyuzyvnogo-forumu-unesco

Н. Софій, «Концептуальні аспекти інклюзивної освіти», Інклюзивна школа: особливості організації та управління; Л. Даниленко, Ред. Київ, Україна, 2007.

А. Колупаєва, Інклюзивна освіта: реалії та перспективи. Київ, Україна: САММІТ-книга, 2008.

В. Бондар, «Інклюзивне навчання та підготовка педагогічних кадрів для його реалізації», Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія: Корекційна педагогіка та психологія, вип. 19(№ 15), 2010.

Міністерство освіти і науки України. (2013, Жовт. 01). Наказ № 912 «Концепція розвитку інклюзивної освіти». [Електронний ресурс]. Доступно: https://ips.ligazakon.net/document/MUS13929

Л. Міщик, «Інклюзивна освіта як умова соціалізації дітей-інвалідів у процесі навчання», Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій університету «Україна», № 5, с. 139–142, 2012. [Електронний ресурс].

Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpkhist_2012_5_32

В. Бобрицька, «Актуальні проблеми інклюзивної освіти в Україні», Педагогічний процес: теорія і практика, вип. 5/6, с. 7–11, 2015 [Електронний ресурс].

Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2015_5-6_3.

Верховна Рада України. (2017, Вер. 05). Закон № 2145-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». [Електронний ресурс].

Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2053-19.

В. Синьов та А. Шевцов, «Нова стратегія розвитку корекційної педагогіки в Україні», Дефектологія, № 2, с. 6–11, 2004.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.