Співвідносний розвиток здоров'язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури та здорового способу життя у дзеркалі елліністичної традиції пайдеї

Анотація

У статті на основі ідей антропологізації, онтологізації, трансдисциплінарності та методологічно-ціннісної рефлексії елліністичної традиції пайдеї, давньогрецької медицини і філософії, а також сучасних концепцій формуються способи вдосконалення методології розвитку здорового способу життя – значущого аспекту реалізації здоров’язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури в умовах післядипломної освіти. Методологічно-ціннісне осмислення елліністичних концептів є ефективною стратегією та педагогічною умовою концептуалізації, антропологізації, професіоналізації, інтелектуалізації, аксіологізації, гуманізації, технологізації, екзистенціоналізації, методологізації здоров’язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури та здорового способу життя. Формується гіпотеза ймовірного існування в елліністичному світі феномену, наближеного за своєю структурою, смислами і функціями до компетентності, на основі чого презентується концепт «архекомпетентності». Висловлюється ідея про те, що концепція здорового способу життя первинно розроблялася як особлива антропологічно-ціннісна, гармонійна та природовідповідна онтологія, а також неусвідомлено формувалася як архекомпетентність. Формується концепція компетентнісно-здоров’язбережувальної гармонізації, яа визначає здоровий спосіб життя і здоров’язбережувальну компетентність як взаємопов’язані феномени, що сприяють формуванню соціальної стабільності та сталого розвитку. Це – методологічна умова, що визначає шляхи підвищення ефективності формування та удосконалення здорового способу життя через розкриття його, як онтології, формування, як компетентності, актуалізації ціннісно-смислової та телеологічної сутності, як вітальності (життєвості), природи людини (φύσις του άνθρωπου), повсякденності й турботи про себе (epimelēsthai sautou), а також виокремлення ієрархічно структурованих та практично орієнтованих стратегій, тактик, дій. У здоровому способі життя, в сенсі системорганізуючій якості, виокремлюється його онтологічний статус. На основі використання уявлень про онтологічну специфіку здорового способу життя він структурується з виділенням технологічно (практично) і вітально орієнтованих характеристик чи концептуально-смислових детермінант. Ці характеристики – методичні умови формування стратегій, цінностей, інтерпретацій, розумінь, професійних візій, на основі яких можуть розроблятися нові тпа удосконалюватися вже існуючі практики, технології, підходи, методики розвитку здорового способу життя. Нами виокремлюються такі актуальні стратегії розвитку здорового способу життя, як природовідповідність і поліонтологічність особистості, смислотворення, розкриття темпоральної, рухової та тілесної онтологій, турботи про себе, самопізнання, гармонізації «конкуретних онтологій» та стратегій тощо