Тенденції розвитку форм підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Україні

Віктор Гладуш

Анотація


Ретроспективний аналіз архівних документів повоєнного періоду засвідчує, що питання рівня кваліфікації вчителя завжди турбували суспільство й керівництво держави. З відкриттям та функціонуванням спочатку обласних, згодом республіканського інституту підвищення кваліфікації педагогічних працівників, факультетів підвищення кваліфікації при педагогічних вищих навчальних закладах сформувалася система післядипломної педагогічної освіти. До підвищення кваліфікації вчителів також залучалися наукові співробітники науково-дослідних інститутів та працівники установ Міністерства освіти УРСР. З’ясовано, що діяльність системи післядипломної педагогічної освіти залежала від завдань, які висувалися перед закладами освіти. Форми надання освітніх послуг педагогічним працівникам на кожному історичному етапі урізноманітнювалися. Спочатку вчителі забезпечувалися методичною літературою, де містилися інструкції: як, за якою програмою, в якій послідовності і за яких умов організовувати навчання школярів. До ранніх форм також належали семінари, що проводилися з вчителями-предметниками. Упродовж тривалого часу основною формою підвищення кваліфікації була курсова підготовка. Термін курсів весь час коливався від однотижневих до однорічних, а заочні навіть упродовж двох років. Усе залежало від завдань та можливостей освітніх закладів, які постійно в цих питаннях експериментували. Поширеною формою підвищення кваліфікації були семінари-практикуми (республіканські, регіональні, обласні, районні) з відривом від роботи терміном від 3 до 7 днів, на яких відбувся жвавий обмін досвідом. Додатковими, проте дієвими формами навчання були педагогічні читання, наукові сесії, наукова діяльність учителів як наукових кореспондентів, науково-практичні конференції, семінари, форуми. Останніми роками до форм підвищення кваліфікації додалася дистанційна, яка надала післядипломній педагогічній освіті нового дихання. Концепція нової української школи також збагатила форми навчання. Запроваджено тренерів, які спеціально відібрані і сертифікуються Міністерством освіти і науки України з метою оволодіння професійними компетентностями максимально якісно і оперативно. Основна форма проведення занять – педагогічний тренінг. Доведено і висвітлено як кількісні, так і якісні зміни в розвитку форм надання освітніх послуг у системі післядипломної педагогічної освіти.


Ключові слова


вчитель; післядипломна освіта; підвищення кваліфікації; форми навчання; тенденції

Повний текст:

PDF

Посилання


В. А. Гладуш, Післядипломна педагогічна освіта дефектологів в Україні: теорія і практика. Дніпропетровськ, Україна: Пороги, 2012.

В. А. Гладуш, «Дистанційне навчання в післядипломній освіті дефектологів: досвід, проблеми, перспективи», Вісник післядипломної освіти, Педагогіка, Вип. 5(18), с. 49–56, 2011.

В. А. Гладуш, «Заочне й очно-заочне навчання як форми післядипломної освіти в Україні в повоєнні роки», Педагогічна освіта: теорія і практика, № 9, с. 19−26, 2011.

В. А. Гладуш, «Республіканський учбово-методичний кабінет спеціальних шкіл: історія, здобутки», Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова, № 21, с. 46–50, 2012.

В. А. Гладуш, «Університет менеджменту освіти: передісторія створення та розвитку». Післядипломна освіта в Україні, № 1, с. 26–33, 2018.

Л. М. Гриневич, «Нова українська школа». [Електронний ресурс]. Доступно: https://mon.gov.ua/storage/app/edia/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf

Верховна Рада України. (2017, Груд. 07). Закон № 2233-VIII «Про вищу освіту». [Електронний ресурс].

Доступно: https://zakon.help/law/1556-VII/edition01.01.2019/

С. В. Крисюк, «Розвиток післядипломної освіти педагогічних кадрів в Україні (1944–1995 рр.)». Львів, Україна, 1997.

В. В. Олійник, «Концепція дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників». Київ, Україна, 1999.

«Освіта осіб з інвалідністю в Україні: тематична національна доповідь», Ін-т інновац. технологій і змісту освіти; [редкол.: О. А. Удод (голова) та ін.]. Чернівці, Україна: Букрек, 2010. ISBN 978-966-399-290-7

Міністерство освіти і науки України. (2011, Черв. 20). Наказ № 857/19595 «Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс України «Парк педагогічної майстерності». [Електронний ресурс]. Доступно: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0857-11

Т. М. Сорочан, Л. М. Оліфіра, «Діяльність Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» з упровадження інноваційних освітніх технологій у процес підвищення кваліфікації науково-педагогічних і педагогічних працівників та керівних кадрів освіти», Післядипломна освіта в Україні, № 1, с. 33–37, 2018.

Центральний державний архів вищих органів влади та органів державного управління України /ЦДАВОВ/. Фонд 166: Міністерство освіти УРСР.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.