Антропологічно-ціннісна рефлексія пайдеї як культурно співвідносний шлях удосконалення здоров’язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури

Василь Федорець

Анотація


У статті на основі методологічного осмислення проблематики розвитку здоров’язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури в умовах післядипломної освіти, використовуючи системний, педагогічні, антропокультурні та історичні підходи, інтегративно і співвідносно аналізуються феномени компетентності та пайдеї (дав. грец. παιδεία). На основі антропологічно-ціннісної рефлексії та рецепції традиції пайдеї визначаються значимі аспекти, які використовуються для розроблення педагогічної системи удосконалення вказаної компетентності. До таких системоорганізуючих аспектів відноситься наступні: пайдея є ефективним шляхом розкриття антропної і кордоцентричної сутності і образу людини; традиція пайдеї є культурно-освітньою умовою формування арете (доброчиності), агате (блага), турботи, відповідальністі, любові, доброти, софрасіне, розсудливості, поміркованості, мудрості, людяності, сердечності, фронезису, милосердя, – якостей, які є необхідними для удосконалення і ефективного функціонування здоров’збережувальної компетентності вчителя фізичної культури. Актуалізується значимість рецепції традиції пайдеї її смислів, інтенцій та високого Духу еллінізму в контексті системного, цілісного і взаємодоповнювального використання значимих для педагогічної системи концептів, традицій та ідей, розроблених ще в елліністичну епоху, як: турботи про себе (epimelēsthai sautou), пізнання себе (gnothi sautou), рефлексії, епістрофе (epistrophe), маєвтики (дав. грец. μαιευτική), ораторського мистецтва, анамнезу (дав. грец. ἀνάμνησις), фронезису (дав.грец. φρόνησις), софросіне (дав. грец. σωφροσύνη), гармонії (дав. грец. κρασις), калокагатії (дав. грец. καλοκαγαθία), природи людини (дав. грец. φύσι ς του άνθρωπου), здорового способу життя, демократії. Осмислюючи пайдею та компетентність як специфічні антропологічні і культурні феномени, які притаманні природі людини, нами формується концепт взаємодоповнювальної взаємодії компетентнісного і пайдейного полюсів культури. Залежно від спрямованості і особливостей культури чи освітньої системи, компетентність і пайдея як антропологічні, культурно-освітні та культурні феномени можуть існувати в актуалізованій чи в контекстуальній формі. Нами формується методологічний концепт компетентнісно-пайдейної конвергенції, на основі якого вчитель фізичної культури може ефективно розкрити та інтегрувати пайдейний і компетентнісний полюси культури. Це реалізується шляхом актуалізації екзистенційних питань і форм діяльності, а саме: тіла і тілесності, рухової активності, збереження життя і здоров’я, темпоральності та ін. Така конвергенція пайдеї і компетентності сприяє природовідповідному і культурно співвідносному формуванню гармонійної, розсудливої, здорової, адаптованої, самодостатньої, актуалізованої, екзистенційно розкритої, сильної і одночасно компетентної особистості. Розглядаючи пайдею і компетентність як системні антропокультурні, психологічні і антропобіологічні феномени, ми формуємо концепт архетипу компетентності, сутністю якого є ідея актуалізація колективного несвідомого як значимого і системоорганізуючого культурно-освітнього, навчального і професійного чинника. Пайдея, яка розкриває людську природу у вимірах доброти, духовності, людського образу, милосердя, надії, цілісності, може бути значимою методологічною і педагогічною інтенцією та умовою, доповнюючи і розширюючи компетентнісний підхід та компенсуючи його обмеження, пов’язані зі специфікацією та технологізацією. Інтегративне дослідження компетентності та пайдеї як значимих вершин культурних і освітніх надбань європейської культури проводиться нами в контексті європоцентричних трансформацій української освіти та її гуманізації, гуманітаризації, декомунізації, антропологізації, професіоналізації, що є співвідносною духу та цінностям і смислам «Нової української школи».

Ключові слова


здоров’язбережувальна компетентность вчителя фізичної культури; післядипломна освіта; методологія; пайдея; антропологізація; гуманізація; «Нова українська школа»; архетип компетентності; професіоналізація; аксіологізація

Повний текст:

PDF

Посилання


Платон, Ð¡Ð¾Ñ‡Ð¸Ð½ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð² четырех томах, Ñ‚. 3, ч. 1; Ð. Ф. ЛоÑева и Ð’. Ф. ÐÑмуÑа, Ред.; пер. Ñ Ð´Ñ€ÐµÐ². греч. СПб., РоÑÑиÑ: Ð?зд-во Санкт-Петерб. ун-та; «Ð?зд-во Олега Ðбышко», 2007, 752 Ñ.

Йегер В. Пайдейя, Воспитание античного грека, т. 2; пер. с нем. М. Н. Ботвинника. Москва, Россия: Греко-латин. кабинет Ю. А. Шичалина, 1997, 336 с.

В. М. Федорець, «Концептуалізація антропологічної моделі здоров’язбережувальної компетентності вчителя фізичної культури», Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць, вип. 5(34), с. 137–178, 2017. (Серія «Педагогічні науки»).

Т. П. Бухтина, «Философско-культурологические образы человека и парадигмы образования», дис. канд. наук. Белгород, Россия, 2005, 165 c.

В. Йегер, Раннее христианство и греческая пайдейя. Москва, Россия: Греко-латин. кабинет Ю. А. Шичалина, 2014, 216 с.

М. М. Ібрагімов, «Грецька Пайдея у сучасній фізкультурно-спортивній експлікації (до проблеми становлення «спортософії»)», Вісник Житомирського держ. ун-ту імені Івана Франка, вип. 1, с. 9–17, 2014.

Е. А. Кукина, «Пайдейя: сущность и значение в историческом и современном понимании», Гуманитарные и социальные науки, № 5, с. 33–40, 2009.

Ф. Кессиди, От мифа к логосу: становление греческой философии, А. Е. Зимбули, Ред. 2-е изд., испр., доп. Санкт-Петербург, Россия: Алетейя, 2003, 360 с.

А. Ф. Лосев, Очерки античного символизма и мифологии. Москва, Россия: Мысль, 1993, 962 с.

Ð.-Ð?. Марру, Ð?ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ð¸Ñ Ð²Ð¾ÑÐ¿Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð² античноÑти (ГрециÑ); пер. Ñ Ñ„Ñ€. МоÑква, РоÑÑиÑ: Греко-латин. кабинет Ю. Ð. Шичалина, 1998, 425 Ñ.

Ð. ОлÑон, Ð?. Туули, Д. Стайнер, «Образование во Ð¸Ð¼Ñ Ð´ÐµÐ¼Ð¾ÐºÑ€Ð°Ñ‚Ð¸Ð¸Â», ВеÑтник РоÑÑийÑкого филоÑофÑкого общеÑтва, â„– 1, Ñ. 54, 2003.

Ð. ОлÑон, Ð?. Туули, Â«ÐœÐµÐ¶Ð´ÑƒÐ½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð½Ð°Ñ Ñ„Ð¸Ð»Ð¾ÑофÑÐºÐ°Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñ„ÐµÑ€ÐµÐ½Ñ†Ð¸Ñ "ÐŸÐ°Ð¹Ð´ÐµÐ¹Ñ Ð´Ð»Ñ XXI века"», ВеÑтник РоÑÑийÑкого филоÑофÑкого общеÑтва, â„– 1(21), Ñ. 60–64, 2002.

В. К. Пичугина, Антропологический дискурс «заботы о себе» в античной педагогике; Г. Б. Корнетов, Ред. Москва, Россия: АСОУ; Калуга: Ваш ДомЪ, 2014, 180 с.

Е. С. Уемлянина, «Пайдейя как образование личности», дис. канд. наук. Архангельск, Россия, 2002, 161 с.

М. Хайдеггер, «Письмо о гуманизме», Время и бытие. Москва, Россия, 1993, с. 196.

М. Хайдеггер, Учение Платона об истине. [Электронный ресурс]; пер. с нем. В. Бибихина. Доступно: http://www.bibikhin.ru/uchenie_platona_ob_istine.

K. Biller, «Paideia: An Integrative Concept as a Contribution to the Education of Humanity». [Electronic resource], The Paideia Project On-Line. Available: http://www.bu.edu/wcp/MainEduc.htm.

T. O. Buford, «Personalism and Education: A Philosophical Retrospect». [Electronic resource], The Paideia Project On-Line. Available: http://www.bu.edu/wcp/MainEduc.htm.

P. D. Grosch, «Paideia: Philosophy Educating Humanity Through Spirituality». [Electronic resource], The Paideia Project On-Line. Available: http://www.bu.edu/wcp/MainEduc.htm.

P. Hogan, «Paideia, Prejudice and the Promise of the Practical». [Electronic resource], The Paideia Project On-Line. Available: http://www.bu.edu/wcp/MainEduc.htm.

М. Kato, «Greek Paideia and its Contemporary Significance». [Electronic resource], The Paideia Project On-Line. Available: http://www.bu.edu/wcp/MainEduc.htm.

D. Wilson, The Paideia of God. Moscow, Idaho: Canon Press, 1999, 150 p.

S. L. Sheppard, «Paideia and the "Matter of Mind"». [Electronic resource], The Paideia Project On-Line. Available: http://www.bu.edu/ wcp/MainEduc.htm.

Ц. Курцвайль, «Мартин Бубер и современная педагогическая мисль», Новая еврейская школа, № 6, 2000. Доступно: http://old.ort.spb.ru/nesh/njs6/kurts6.htm.

Ж.-Ф. Лиотар, СоÑтоÑние поÑтмодерна; пер. Ñ Ñ„Ñ€. H. A. Шматко. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?н-Ñ‚ ÑкÑперимент. Ñоциологии; Санкт-Петербург: ÐлетейÑ, 1998, 160 Ñ.

Т. П. Лифенцева, Философия диалога Мартина Бубера. Москва, Россия, 1999, 133 с.

Дж. Равен, О. Н. Ярыгин, А. А. Коростелев, «Компетентология: от праксеологии до социокибернетики», Азимут научных исследований: педагогика и психология, т. 6, № 1(18), с. 167–175, 2017.

Ð’. Ð?. Слуцкий, ФилоÑÐ¾Ñ„Ð¸Ñ Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð·Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ ÐœÐ°Ñ€Ñ‚Ð¸Ð½Ð° Бубера. [Электронный реÑурÑ].

Доступно: https://portalus.ru/modules/shkola/rus_readme.php?subaction=showfull&id=1191929928&archive=&start_from=&ucat=&.

П. Сорокин, Человек. Цивилизация. Общество. [Электронный ресурс]; А. Ю. Согомонов, Ред., пер. с англ. Москва, Россия: Политиздат, 1992, 393 с. Доступно: https://www.twirpx.com/file/519798/

П. Ðœ. Фуко, Забота о Ñебе: иÑÑ‚Ð¾Ñ€Ð¸Ñ ÑекÑуальноÑти-III; пер. Ñ Ñ„Ñ€. Т. Ð. Титовой и О. Ð?. Хомы. Киев, Украина: Дух и литера; МоÑква, РоÑÑиÑ: Грунт, 1998, 282 Ñ.

J. M. Pitsula, «Unlikely Allies: Hilda Neatby, Michel Foucault, and the Critique of Progressive Education», Canadian journal of education, № 26(4), р. 383–400, 2001.

Ðœ. Ð’. Бахтин, «Развитие принципов причинноÑти и телеологизма в моделÑÑ… иÑтории Ð. Тойнби и Ðœ. Вебера», Ð?звеÑÑ‚Ð¸Ñ ÐŸÐµÐ½Ð·ÐµÐ½Ñкого гоÑ. пед. ун-та имени Ð’. Г. БелинÑкого. Гуманитарные науки, â„– 23, Ñ. 90–93, 2011.

С. Ð?. Голенков, «ПонÑтие Ñубъективации ÐœÐ¸ÑˆÐµÐ»Ñ Ð¤ÑƒÐºÐ¾Â», ВеÑтник СамарÑкой гуманитарной академии, â„– 1, Ñ. 54–66, 2007. (Ð¡ÐµÑ€Ð¸Ñ Â«Ð¤Ð¸Ð»Ð¾ÑофиÑ. ФилологиÑ»).

Т. Б. Сергеева, «Педагогический смысл гуманистического учения П. А. Сорокина», дис. канд. наук. Ставрополь, Россия, 1998, 214 c.

А. Дж. Тойнби, Постижение истории. Москва, Россия: Прогресс, 1991, 736 с.

Ц. Ч. Хинтибидзе, В. Е. Горозия, «Маркузеанская критика западной цивилизации», Человек. Государство. Глобализация: сб. филос. ст. Санкт-Петербург, Россия, вып. 3, с. 279–295, 2005.

Е. В. Чепиков, «Трансформация цпвилизационного учения А. Тойнби, история философии». Хабаровск, Россия, 2010, 22 с.

М. М. Шибаева, Введение в философию культуры (Западноевропейская мысль о культуре). Москва, Россия: МГУК, 1998, 180 с.

О. Шпенглер, «Закат Европы», Очерки морфологии мировой истории, т. 1. Гештальт и действительность. Москва, Россия: Мысль, 1993, 663 с.

К. К. Хатанзейский, «Образование как объект антропологического исследования», дис. канд. наук. Санкт-Петербург, Россия, 2001, 157 с.

Ж. Делёз, Ф. Гваттари, Анти-Эдип: капитализм и шизофрения; пер. с фр. и послесл. Д. Кралечкина; В. Кузнецов, Ред. Екатеринбург, Россия: У-Фактория, 2007, 672 с.

D. Owen, In Sickness and in Pover: Illnsses in Heads of Government During the Last 100 Years. Westport, Connecticut: Praeger Pulishers, 2008, 420 p.

J. S. Bruner, The Culture of Education. Cambr., Mass.: Harvard University Press, 2006, 240 p.

О. В. Варецька, «"Компетенція" та "компетентність" як ключові поняття сучасної освіти», Scienceand Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, vol. II(12), іss. 25, s. 28–35.

О. І. Пометун, «Теорія і практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн», Компетентнісний підхід в сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: бібліотека з освітньої політики; О. В. Овчарук, Ред. Київ, Україна, 2004, с. 15–24.

С. О. Сисоєва, Компетентнісно зорієнтована вища освіта: формування наукового тезаурусу. [Електронний ресурс].

Доступно: http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/11033/1/Sysoeva%20S.A.%202015.pdf.

Л. Спенсер, С. Спенсер, Компетенции на работе. Москва, Россия: HIPPО, 2005, 384 с.

Ð. Ð?. Субетто, ÐžÐ½Ñ‚Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð¸ ÑпиÑÑ‚ÐµÐ¼Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿ÐµÑ‚ÐµÐ½Ñ‚Ð½Ð¾Ñтного подхода, клаÑÑÐ¸Ñ„Ð¸ÐºÐ°Ñ†Ð¸Ñ Ð¸ ÐºÐ²Ð°Ð»Ð¸Ð¼ÐµÑ‚Ñ€Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð¼Ð¿ÐµÑ‚ÐµÐ½Ñ†Ð¸Ð¹. Санкт-Петербург; МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?ÑÑлед. центр пробл. КачеÑтва подгот. ÑпециалиÑтов, 2006, 726 Ñ.

E. S. Bos, Competentie. Verheldering van een begrip. Heerlen: Open University of the Netherlands, 1998, 39 p.

G. Сheetham, D. Chivers, «The reflective (and competent) practitioner: A model of professional competence, which seeks to harmonise the reflective practitioner and competence-based approaches», Journal of European Industrial Training, vol. 22, № 7, р. 267–276, 1998.

«Competence Description for Personal Recommendations: The Importance of Identifying the Complexity of Learning and Performance Situations», F. J. Prins, R. J. Nadolski, A. J. Berlanga, H. Drachsler, H. Hummel, R. Koper, Journal of Educational Technology & Society, іss. 11(3), р. 141–153, 2008.

Le Deist F. Delamare, J. Winterton, «What is Competence?», Human Resource Development International, vol. 8, іss. 1, р. 27–46, 2005.

J. Dewey, «Human Nature and Conduct», An Introduction to Social Psychology. London: George Allen and Unwin, 336 p., 1922.

E. L. Deci, R. M. Ryan, «Self-determination theory: A macrotheory of human motivation, development and health», Canadian Psychology, vol. 49, № 3, р. 182–185, 2008.

H. L. Dreyfus, S. E. Dreyfus, Mind over machine: The power of human intuition and expertise in the era of the computer. Oxford: Basil Blackwell, 1986, 223 p.

F. F. Fuller, «Concerns of teachers: A developmental conceptualization», American Educational Research Journal, № 6, р. 207–226, 1969.

G. Halász and A. Michel, «Key competences in Europe: Interpretation, policy formulation and implementation», European Journal of Education, № 46, р. 289–236, 2011.

W. Hutmacher, Key competencies for Europe: Report of the Symposium, Berne, Switzezland 27–30 March, 1996: Secondary Education for Europe Project. Strasburg: Councilfor Cultural Cooperation, 1997, 72 p.

«The design of a study environment for acquiring academic and professional competence», P. Kirschner, P. V. Vilsteren, H. Hummel, M. Wigman, Studiesin Higher Education, іss. 22(2), р. 151–171, 1997.

R. W. White, «Motivation reconsidered: The concept of competence», Psychol. Rev., vоl. 66, р. 297–333, 1959.

W. Westera, «Competences in education: a confusion of tongues», Journal curriculum studies, vol. 33, № 1, р. 75–88, 2001.

J. Winterton, Le Deist F. Delamare, E. Stringfellow, Typology of knowledge, skills and competences: clarification of the concept and prototype. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2006, 140 p.

Т. Ð. Матвиенко, «Ð?дейно-теоретичеÑÐºÐ°Ñ ÑущноÑÑ‚ÑŒ педагогичеÑкой концепции ÐŸÐ¾Ð»Ñ ÐœÐ¸ÑˆÐµÐ»Ñ Ð¤ÑƒÐºÐ¾Â», Ð?звеÑÑ‚Ð¸Ñ Ð’Ð¾Ð»Ð³Ð¾Ð³Ñ€Ð°Ð´Ñкого педагогичеÑкого универÑитета. Волгоград, РоÑÑиÑ, Ñ. 145–148, 2011.

Ðœ. Ð’. Савин, «Ð?Ñторико-педагогичеÑкие Ð²Ð¾Ð·Ð·Ñ€ÐµÐ½Ð¸Ñ ÐŸÐ¾Ð»Ñ ÐœÐ¸ÑˆÐµÐ»Ñ Ð¤ÑƒÐºÐ¾Â», Ð?Ñторико-педагогичеÑкий журнал, â„– 3, Ñ. 102–114, 2012.

С. В. Бобрышов, «Методология историко-педагогического исследования развития педагогического знания», дис. д-ра наук. Ставрополь, Россия, 2006, 447 с.

Ð’. Г. ТороÑÑн, Ð?ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ð¸Ñ Ð¾Ð±Ñ€Ð°Ð·Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð¸ педагогичеÑкой мыÑли. МоÑква, РоÑÑиÑ: ВЛÐДОС-ПреÑÑ, 2003, 351 Ñ.

К. Г. Юнг, М.-Л. фон Франц, Дж. Л. Хендерсон, «Концепция коллективного бессознательного», Человек и его символы; С. Н. Сидоренко, Ред. Москва, Россия: Серебряные нити, 1997, с. 337–346.

Дж. МоÑÑе, Ðацизм и культура. Ð?Ð´ÐµÐ¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð½Ð°Ñ†Ð¸Ð¾Ð½Ð°Ð»-Ñоциализма. МоÑква, РоÑÑиÑ: ЗÐО Центрполиграф, 2003, 446 Ñ.

Г. Драйден, Дж. Вос, Революція в навчанні. Львів, Україна: Літопис, 2005, 542 с.

А. Г. Дугин, Эволюция парадигмальных оснований науки. Москва, Россия: Арктогея-Центр, 2002, 418 с.

Д. С. Лихачев, XXI век должен быть эпохой гуманизма. Москва, Россия: Наука, 1987, 31 с.

В. К. Шохин, «Благо», Новая философская энциклопедия: в 4 т. [Электронный ресурс]. Москва, Россия: Мысль, 2010. Доступно: https://iphlib.ru/library/collection/newphilenc/document/HASH01b7effd088db83f68128fb7.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.