Емпатія як складова професійної компетентності диспетчера служби екстреної (швидкої) медичної допомоги

Abstract

У статті висвітлено проблему емпатії диспетчерів служби екстреної (швидкої) медичної допомоги (Е(Ш)МД), адже саме диспетчер є першим, з ким контактує людина у кризовій ситуації. Вибірку досліджуваних склали 63 особи, здебільшого зі східних регіонів України, які були розподілені на групи за ознакою статі, місця проживання, стажу роботи. Наведено результати емпіричного дослідження особливостей емпатії як складової професійної компетентності диспетчера служби Е(Ш)МД. Встановлено розподіл осіб служби Е(Ш)МД залежно від рівнів складових емоційного інтелекту; порівняно з минулим роком, залежно від різних видів активностей, наявності проблем з роботою або іншими регулярними щоденними видами діяльності з причин фізичного здоров’я, емоційних проблем, що також заважають звичайному соціальному життю з сім’єю, друзями та ін. Проведене емпіричне дослідження дозволило констатувати, що близько половини досліджуваних осіб характеризує середній інтегративний рівень емоційного інтелекту, які вміють управляти своїми емоціями на високому рівні, низький рівень самомотивації й емпатії; високий рівень емоційного інтелекту властивий лише десятій частині досліджуваний осіб. Встановлено статистично значущі відмінності емоційного інтелекту та його складових осіб служб Е(Ш)МД залежно від їхньої статі, місця проживання і стажу роботи: у чоловіків, які проживають у сільській місцевості показники емоційного інтелекту, емоційної обізнаності, управління своїми емоціями, емпатії і розпізнавання емоцій інших людей вдвічі вищі порівняно з чоловіками, які проживають у місті та жінками, незалежно від місця проживання; у чоловіків-медиків зі стажем роботи від 11 до 20 років емпатія проявляється значно вищими показниками порівняно з жінками з цим стажем роботи; жінок характеризує поступове зниження рівня емпатії з набуттям стажу впродовж професійного шляху; незалежно від стажу роботи показники емпатії чоловіків дещо вищі від жінок, що, у свою чергу, свідчить що чоловікам легше адаптуватись до складних умов роботи; найвищі показники емоційного інтелекту, як і емпатії виявлено в осіб чоловічої статі зі стажем роботи від 21 до 30 років. Окреслено перспективи подальших досліджень у контексті створення програми навчання та тренінгів для розвитку емпатійних навичок у диспетчерів Е(Ш)МД. Особливо важливо приділяти моделюванню кризових ситуацій, які відображають реальні виклики в їхній роботі й покращать спілкування з потенційними пацієнтами швидкої