Підходи до формування політики джентрифікації в контексті повоєнного відновлення міст

Abstract

Джентрифікація як міська політика має переваги та недоліки, які необхідно враховувати для забезпечення її ефективності. Аналіз досліджень джентрифікації свідчить про їх міждисциплінарний характер. Вони стосуються просторового розвитку та урбаністики, економічної та соціальної сфери, а також культури. Через це поняття джентрифікації має різні тлумачення, узагальнюючи які розуміємо, що це трансформація міського простору, яка може охоплювати часткову або повну зміну функцій території та характеризуватися підвищенням вартості житлової та комерційної нерухомості й витісненням жителів з нижчими доходами. Таке витіснення, яке може бути прямим, непрямим та культурним, визнається одним з найбільш негативних її наслідків. Оскільки у законодавстві України відсутні поняття джентрифікації та відповідної політики, для обґрунтування підходів до її формування в умовах повоєнного відновлення застосовано організаційно-правові засади політики щодо оновлення застарілого та відновлення зруйнованого житлового фонду. Втіленню ідеї масової реконструкції житлових кварталів, як і комплексному відновленню зруйнованих будинків, завадили прогалини політики. Серед них потребують нормативно-правового удосконалення: процедури, умови, критерії для реалізації проєктів відновлення та оновлення житлових будинків, справедливі умови відселення або компенсації мешканцям. Окрім відповідних підходів до удосконалення нормативно-правової бази, запропоновано також ті, що спрямовані проти витіснення. Так, встановлено, що така політика має бути системною та базуватися на цілях: уникнення орендарями та власниками житла витіснення; розбудова нового та збереження наявного фонду доступного житла; заборона масштабної елітної забудови; прийняття рішень щодо міського планування та землекористування на засадах інклюзивності та справедливості; особлива підтримка вразливих категорій.