Суб’єктність як фактор психологічної сепарації особистості

Владислав Папуша

Анотація


Процес психологічної сепарації відбувається протягом всього життєвого шляху особистості і є надзвичайно важливим компонентом розвитку кожної людини. Психологічна сепарація в контексті даного дослідження розглядається не стільки як відокремлення, відособлення від людей, скільки процес розвитку суб’єктності, становлення своєї самобутності в тісній взаємодії з іншими людьми. Основу суб’єктного розуміння особистості складає твердження, що людина є активним творцем власної психічної реальності. Особлива увага приділяється аналізу ключових характеристик, механізмів, детермінант суб’єктності. Проблеми психологічної сепарації і суб’єктності належать до однієї сфери дослідження, відтак можливі смислові перетини у розумінні етапів розвитку суб’єктності і сепарації особистості. Особливий акцент робиться на тому, що кожна людина приходить у світ як потенційний суб’єкт, яка протягом суспільного життя покликана актуалізувати всю закладену в неї суб’єктну силу, долаючи «об’єктність», тобто її тотальну залежність від зовнішніх умов, обставин, людей. Здійснено осмислення основних стадій розвитку суб’єктності крізь призму психологічної сепарації особистості. Виявлено, що здатність сформувати свій погляд на ситуацію, вміння аргументувати свою позицію, здатність не погоджуватися із нав’язаною думкою є основними зовнішніми проявами внутрішньої сепарації особистості. Стадія суперечливої суб’єктності висвічує складність процесу сепарації підлітка. Основним надбання на стадії повноцінної суб’єктності є здатність особистості самостійно долати життєві труднощі, регулювати свої відносини із близькими, жити в гармонії з ними без взаємних образ і напруження. На стадіях повноцінної та втіленої суб’єктності, відбувається актуалізація особистісного потенціалу. Автономність та самостійність досягається за рахунок формування власної індивідуальності в процесі спілкування із значущими іншими. На стадії суб’єктності, що згасає загострюються проблеми внутрішньої сепарації, що мають прояв у дедиференціації і дезінтеграції. Показано, що розвиток суб’єктності є одним з факторів внутрішньої та зовнішньої сепарації особистості

Ключові слова


психологічна сепарація; автономія; самостійність; незалежність; суб’єктність; самодетермінація

Повний текст:

PDF

Посилання


Э. Ð’. Королева, Ð. Г. Ð?вельÑкаÑ, Ð. Л. Чернышова, «Социальный инфантилизм Ñреди Ñтудентов выÑших учебных заведений: Ð²Ñ‹Ð´ÑƒÐ¼Ð°Ð½Ð½Ð°Ñ Ð¸Ð»Ð¸ Ñ€ÐµÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð±Ð»ÐµÐ¼Ð°?», Современные проблемы науки и образованиÑ, â„– 3, 2017. ДоÑтупно: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=26409

Ð’. Ðœ. Гребенникова, Ð. Ð?. Щербина, «Ð?Ð½Ñ„Ð°Ð½Ñ‚Ð¸Ð»Ð¸Ð·Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð¼Ð¾Ð»Ð¾Ð´ÐµÐ¶Ð¸ как Ð°ÐºÑ‚ÑƒÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð°Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð±Ð»ÐµÐ¼Ð° Ñоциально-пÑихологичеÑкой безопаÑноÑти гоÑударÑтва», Концепт: науч.-метод. електрон. журнал, Т. 24, Ñ. 52–56, 2016. ДоÑтупно: http://e-koncept.ru/2016/56412.htm.

Н. А. Жесткова «Методологические подходы к исследованию социальной зрелости и социального инфантилизма личности», Вестник Пермского университета, № 2, с. 4–6, 2013.

З. Фрейд, Печаль и меланхолия. Санкт-Петербург, Россия: Алетейя, 1998, с. 211–231.

M. Mahler, F. Pine, A. Bergman, The psychological birth of the human infant: Symbiosis and individuation. New York, USA: Basic Books, 1975, 307 р.

М. Кляйн, С. Айзекc, Д. Райвери, П. Хайманн, Развитие в психоанализе. Москва, Россия: Академ. проект, 2001, 512 с.

Д. Боулби, Создание и разрушение эмоциональных связей. Москва, Россия: Академ. проект, 2006.

Н. Ф. Калина, Основы психоанализа. Москва, Россия: Рефл-бук, Киев, Украина: Ваклер, 2001.

А. А. Дитюк, «Личностная идентичность и личностная автономия как когнитивно-поведенческий компонент психологической сепарации», Современные проблемы психологии семьи: феномены, методы, концепции, Вып. 8, с. 52–54, 2015.

Т. Ð?. Сытько, Ð¡ÐµÐ¼ÐµÐ¹Ð½Ð°Ñ ÑепарациÑ: аÑпекты научного анализа: монографіÑ; Ð’. С. Ðгапова, Ред. Санкт-Петербург, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во Пирожкова, 2013, 64 Ñ.

J. A. Hoffman «Psychological separation of late adolescents from their parents», Journal of Counseling Psychology, № 31, р. 170–178, 1984.

А. Я. Варга, Т. С. Драбкина, Системная семейная психотерапия: курс лекций. Санкт-Петербург, Россия:Речь, 2001.

Ð. Е. Харламенкова, Е. Ð’. Кумыкова, Ð. К. Рубченко, ПÑихологичеÑÐºÐ°Ñ ÑепарациÑ: подходы, проблемы, механизмы. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во «Ð?нÑтитут пÑихологии РÐл, 2015, 367 Ñ.

P. Blos, The adolesc ent passage: development issues. NY: Internt. Univ. Press, 1979, 521 p.

С. Л. Рубинштейн, Человек и мир. Москва, Россия: Наука, 1997, с. 113–129.

К. А. Абульханова-Славская, О субъекте психической деятельности. Москва, Россия: Наука, 1973, 287 с.

В. А. Роменець, Психологія творчості. Київ, Україна: Либідь, 2001, 288 с.

Ð. Ð’. БрушлинÑкий, Субъект: мышление, учение, воображение: избр. пÑихол. труды. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во ин-та практ. пÑихологии; Воронеж: МОДЭК, 1996, 392 Ñ.

Ð’. Ð. Татенко, ПÑÐ¸Ñ…Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð² Ñубъектном измерении. Киев, Украина: Ð?зд. центр «ПроÑвита», 1996, 404 Ñ.

Ð?. С. ЯкиманÑкаÑ, Ð¢ÐµÑ…Ð½Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð»Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñтно-ориентированного Ð¾Ð±ÑƒÑ‡ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð² Ñовременной школе. МоÑква, РоÑÑиÑ: СентÑбрь, 2000, 176 Ñ.

Е. Ð’. Кумыкова, «Принцип Ñубъекта как оÑнова пÑихологичеÑкого подхода к проблеме автономноÑти личноÑти», ПÑÐ¸Ñ…Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ñ‡ÐµÐ»Ð¾Ð²ÐµÐºÐ° в Ñовременном мире. Т. 1. КомплекÑный и ÑиÑтемный подходы в иÑÑледованиÑÑ… человека. ЛичноÑÑ‚ÑŒ как Ñубъект жизненного пути; С. Л. Журавлев, Ð’. Ð. Барабанщиков, Ðœ. Ð?. Воловикова, Ред. МоÑква, РоÑиÑ: Ð?зд-во «Ð?нÑтитут пÑихологии РÐл, 2009, Ñ. 210–212.

С. К. Нартова-Бочавер, Человек суверенный: психологическое исследоание субъекта в его бытии. Санкт-Петербург, Россия, 2008.

ПÑÐ¸Ñ…Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð¸Ð½Ð´Ð¸Ð²Ð¸Ð´ÑƒÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾ и группового Ñубъекта; Ð. Ð’. БрушлинÑкого, Ðœ. Ð?. Воловиковой. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во ПЕР СЭ, 2002, 368 Ñ.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.