Соціальна система поколінних мереж: сильні і слабкі зв’язки

Анотація

У статті представлено покоління як мережу осіб, які у соціально-психологічному просторі перебувають у зв’язках, вибудовують типові соціальні практики, утворюють поколінні інститути – конструкти соціальних відносин. поколінні мережі визначено елементами структури соціальних відносин і факторами функціональних суспільних змін. Обстоюється доцільність аналізу в поколінному дослідженні особливостей поступової інституалізації в оновленні соціокультурних вимірів та форм організації зв’язків. Визначено основою відносин поколінь соціокультурні капітали / ресурси, а соціальні капітали / ресурси поколінь – координованою формою відносин акторів. Обґрунтовано представлення капіталу поколінь, з одного боку, як можливості отримання необхідного задоволення потреб, а з іншого – витратної складової зв’язків акторів. У межах соціокультурного аналізу визнано за доцільне трактування зв’язків як процесів впливу і передачі культурного досвіду. Обґрунтовується здійснення аналізу фігуративних міжпоколінних взаємодій у фокусі сталих і слабких зв’язків. У них визначенням сили зв’язків буде використано широту дифузії розсіювання, тобто ареал поширення актуальних досвідів, ідей, смислів у щільних колах (кліках), які є характерними для сильних поколінних зв’язків, і широких колах слабких зв’язків, не обмежених «територією охоплення». Зазначено, що в аналізі фігуративних поколінних зв’язків необхідно враховувати соціальний і культурний контексти їх проявів. Адже саме міцні зв’язки фрагментують культурні «зони стабільності», утримують культурні виміри порівняно статичного стану, впроваджують у ментальність поколінь форми культурних основ, проте як слабкі зв’язки відкривають люфти для входження інноваційних одиниць нового часу, що утворюються у мережі та поза її межами.