Стресостійкість особистості як психологічний феномен: основні теоретичні підходи

Олена Кравцова

Анотація


У статті подано результати аналізу основних теоретичних підходів психології до дослідження проблеми стресостійкості особистості. Проаналізовано погляди на стресостійкість у річищі психоаналітичного підходу, гештальт психології, бихевіорального підходу, екзистенційно-гуманістичного підходу, системного підходу. Проаналізовано зв’язок напруження нервової системи з показниками стійкості до стресу, предиктори зниження й підвищення цих показників у річищі кожного підходу. Розглянуто концептуальні положення у річищі: а) психоаналітичного підходу на виникнення, механізм спрацьовування й наслідки «психологічних захистів» як способу захисту від стресу, які мають амбівалентний характер й вплив на стресостійкість; компенсаторну діяльність, яка може привести до «понадрезультатів» унаслідок психічного напруження чи, навпаки, до неврозу; причина зміни рівня стресостійкості – в придушенні примітивних сексуальних інстинктів людини, придушення жіночого «Я» у світі, яким правлять чоловіки, потреба мати владу; б) біхевіорального підходу на позитивне та негативне закріплення поведінкових паттернів, залежність стресостійкості від чинників зовнішнього середовища; в) у річищі екзистенційно-гуманістичного підходу на переосмислення життєвого досвіду; процес адаптації та способи регуляції емоційних станів; причина зниження стресостійкості людини – відсутність сенсу життя, духовна порожність, самотність, пошук свободи або уникання свободи, проблеми особистісного зростання, самореалізації та самоактуалізації. Розглянуто психологічні чинники стресостійкості у річищі кожного підходу та запропоновано комплексний підхід до вивчення сутності і чинників стресостійкості як цілісної системи. Показано необхідність розвитку стресостійкості особистості підлітків, особливо тих, хто постраждав унаслідок військового конфлікту з урахуванням усіх підходів, які доповнюють один одного й фактично описують один чи декілька компонентів складного утворення стресостійкості особистості. Констатовано доцільність підготовки практичних психологів до розвитку стресостійкості підлітків в умовах післядипломної освіти.


Ключові слова


стрес; стійкість до стресу; стресостійкість; нервова напруга; стресовразливість; конфлікт; фрустрація; невроз

Повний текст:

PDF

Посилання


А. Адлер, Практика и теория индивидуальной психологии. Пер. с англ. А. Боковикова. Москва, Россия: Академ. проект; Гаудеамус, 2015, 240 с.

Э. Берн, Трансактный анализ в психотерапии: Системная индивидуальная и социальная психотерапия. Пер. с англ. А. Калмыкова и В. Калиненко. Москва, Россия: Академ. проект, 2006, 320 с.

С. О. Богданов. та ін., Підготовка вчителів до розвитку життєÑтійкоÑÑ‚Ñ– / ÑтреÑоÑтійкоÑÑ‚Ñ– у дітей в оÑвітніх навчальних закладах. Ð’. Ðœ. Чернобровкін, Ð’. Г. Панок, Ред. Київ, Україна: ПУЛЬСÐРÐ?, 2017, 208 Ñ.

В. А. Бодров, Психологический стресс: развитие и преодоление. Москва, Россия: ПЕР-СЭ, 2006.

Ф. Е. ВаÑилюк, ПÑÐ¸Ñ…Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ. Ðнализ Ð¿Ñ€ÐµÐ¾Ð´Ð¾Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ‡ÐµÑких Ñитуаций. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во МоÑков. ун-та, 1984, 200 Ñ.

Д. Н. Завалишина и В. А. Барабанщиков. Детерминация и развитие психики. Принцип системности в психологических исследованиях. Москва, Россия: Наука, 1990, с. 3–6.

П. Б. Зильберман, «Эмоциональная устойчивость оператора», автореф. дис. канд. наук; АПН СССР, науч.-исслед. ин-т общей и пед. психологии. Москва, Россия: [б. и.], 1970, 15 с.

В. М. Козубовский, Общая психология. Методология, сознание, деятельность. Минск, Беларусь: Амалфея, 2003, 224 с.

М. С. Корольчук, Психофізіологічні засади дослідження стресостійкості особистості. [Електронний ресурс].

Доступно: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchdpu/psy/2011_94/Korol1.pdf

Ðœ. КлÑйн, ДетÑкий пÑихоанализ. МоÑква, РоÑÑиÑ: «Ð?н-Ñ‚ общегуманитарных иÑÑледований», 2010.

А. В. Либина. Совладающий интеллект: человек в сложной жизненной ситуации. Москва, Россия: Эксмо, 2008.

Б. Ф. Ломов. Методологические и теоретические проблемы психологии. Москва, Россия: Наука, 1984.

Б. Ф. Ломов, «Системный подход и система детерминизма в психологи», Психологический журнал, № 4, с. 19–33, 1989.

А. Маслоу. Мотивация и личность. СПб., Россия: Питер, 2008.

Я. Л. Морено, Психодрама. Пер. с англ. Г. Пимочкиной, Е. Рачковой. Москва, Россия: Апрель Пресс; Эксмо-Пресс, 2001.

Ð. Ð?. Ðаенко, ПÑихичеÑÐºÐ°Ñ Ð½Ð°Ð¿Ñ€ÑженноÑÑ‚ÑŒ. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?з-во МоÑков. ун-та, 1976, 112 Ñ.

Ð?. П. Павлов Двадцатилетний опыт объективного Ð¸Ð·ÑƒÑ‡ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð²Ñ‹Ñшей деÑтельноÑти (поведениÑ) животных. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ðаука, 1973, 661 Ñ.

А. Н. Певнева, Психические состояния личности: практическое руководство. Гомель, Республика Беларусь: ГГУ им. Ф. Скорины, 2011, 48 с.

Ф. Перлз, Гештальт-Ñеминары. Пер. Ñ Ð°Ð½Ð³Ð». МоÑква: Ð?н-Ñ‚ общегуманитарных иÑÑледований, 2007, 352 Ñ.

Я. Рейковский, Экспериментальная психология эмоций. Москва, Россия: Прогресс, 1979, 392 с.

Г. М. Ришко, «Методологічне обґрунтування експериментального дослідження стресостійкості», Проблеми сучасної психологічної освіти в новых терминах. Педагогика и Психология, № 1, с. 239–247, 2014.

Г. М. Ришко, «Основные методологические теории и подходы изучения стрессоустойчивости личности», Наука и образование в новых терминах. Педагогика и Психология, № 2(10), с. 139–142, 2014.

К. Р. РоджерÑ. ВзглÑд на пÑихотерапию. Становление человека. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд. группа «ПрогреÑÑ», «УниверÑ», 1994, 480 Ñ.

Г. Селье, Стресс без дистресса. Москва, Россия: Книга по требованию, 2012, 66 с.

Ð’. П. ТруÑов, Социально-пÑихологичеÑкие иÑÑÐ»ÐµÐ´Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð³Ð½Ð¸Ñ‚Ð¸Ð²Ð½Ñ‹Ñ… процеÑÑов. Ленинград, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во Ленинград. ун-та, 1980, 143 Ñ.

А. Фрейд, Психология Я и защитные механизмы. Пер. с англ. Москва, Россия, 1993, 144 с.

З. Фрейд, Введение в психоанализ. Пер. с нем. Москва, Россия: Наука, 1995, 456 с.

З. Фрейд, Ð?ÑÑÐ»ÐµÐ´Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð¸Ñтерии. Собрание Ñочинений в 26 томах, Ñ‚. 1 [Электронный реÑурÑ]. ДоÑтупно: https://www.e-reading.club/book.php?book=104158

П. Фресс, Ж. Пиаже, Ред. Экспериментальная психология. Москва, Россия: Прогресс, вып. V, 284 с., 1975.

К. Г. Юнг, Душа и миф: шесть архетипов. Пер. с англ. Киев, Украина: Гос. библиотека Украины для юношества, 1996, 384 с.

М. Г. Ярошевский, Психология в XX столетии. Москва, Россия: Политиздат, 1974, 447 с.

Т. С. Яценко, Ðктивное Ñоциаально-пÑихологичеÑкое обучение: теориÑ, процеÑÑ, практика. Хмельницкий, Украина: ÐÐПВУ; СÐ?П РÐ?Ð, 2002, 79 Ñ.

H. I. Eysenck, W. Arnold, R. Meili, Encyclopedia of psychology. L.: Fontana-Collins, 1975, vol. 1–2.

L. Festinger, Conflict, decision, and dissonance. Standford: Standford univ. press, 1967, 163 p.

L. A. Festinger, Theory of cognitive dissonance Evanston. Row, Peterson & C, 1957, 289 p.

S. Freud, The psychopathology of everyday life (A. Tyson, Trans). New York, USA: Norton, 1966.

J. S. Greenberg. Comprehensive Stress Management (4 ed.). New York, USA: Brown and Benchmark, 1993, 460 p.

К. Horney, Our inner conflicts. A constructive theory of neurosis. N. Y., USA: Norton, 1966, 250 p.

G. W. Kisker, The disorganised personality. N. Y., USA: McGrow Hill, 1972, 562 p.

R. S. Lazarus, S. Folkman, Stress appraisal and coping. N. Y.: Springer, 1984.

R. May, The Meaning of Anxiety. N.Y., USA: Pocket Books, 1977.

A. Sarnoff, Personality. Dynamic and development. N. Y., USA: Wiley & Sons, 1962, 572 p.

B. F. Skinner The concept of the reflex in the description of behavior. Journal of General Psychology, № 5, p. 427–458, 1931.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.