Стародавня Україна, як «Брама Європи». Історичну теорію підтверджено археологією

Олександр Набока, Микола Зиза

Анотація


Розгляд методологічних уявлень про стародавні українські землі, як про «браму», через яку розвивався усебічний діалог між цивілізаціями у контексті археологічних досліджень, які останнім часом проводилися співробітниками Інституту археології НАН України. У статті аналізуються розвиток українських земель у первісну та стародавню епоху, зокрема, взаємодію місцевих народів із провідними центрами цивілізаційного розвитку у Європі та Євразії. Наукова новизна полягає у тому, що уперше здійснено спробу комплексного розгляду різнобічного міжцивілізаційного діалогу, якій відбувався на українських землях у первісну добу та стародавні часи, ураховуючи результати археологічних досліджень різних років. Дослідження, які проводилися у різні роки вченими-археологами інституту археології НАН України, зокрема, і спільно з кафедрою історії та археології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, дозволяють суттєво доповнити і розширити теоретико-методологічні уявлення про протоукраїнські землі, як про «місток» між цивілізаціями, подовжити хронологічні межі періоду, коли вперше визначилася така історична доля нашого краю. Як показує аналіз наукових розвідок різних вчених-археологів, можна стверджувати, що вже у період нового кам’яного віку (VI тисячоліття до н. е.) землями сучасних східноукраїнських областей здійснювався активний технологічний обмін з більш передовими анклавами додержавного життя, географічно близькими до первинних центрів неолітичної революції. У наступні епохи (енеоліт, бронзовий вік, ранішній залізний вік) розвиток господарського життя тут визначався динамічними торгівельними контактами із античним світом (або його осередками у інших регіонах), який на довгі сторіччя став взірцем для місцевих іраномовних, кочових народів та слов’ян. Дослідження цієї теми передбачено продовжити у наступних наукових статтях

Ключові слова


«Брама Європи»; Ольвія; ракушечноярська культура; археологія; міжцивілізаційні зв’язки; неоліт

Повний текст:

PDF

Посилання


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES

Ю. Башкатов, Т. Бітовська, «Iвкiвцi – новий тип пiзньозарубинецьких пам’яток Середнього Поднiпров’я», Археологія, № 2, с. 52–62, 2021.

А. Ф. Горелик, А. В. Цыбрий, В. В. Цыбрий, «О чем поведали череп тура, топор и женские статуэтки? (К проблеме начальной неолитизации Нижнего Подонья)», Stratum plus, № 2, с. 247–282, 2014. [Электронный ресурс]. Доступно: https://is.gd/vliobH Дата звернення: Квіт. 01, 2024.

Я. Грицак, Подолати минуле: глобальна історія України. Київ, Україна: Портал, 2022.

С. Громенко, Мультифронтир. Нова схема української історії. [Електронний ресурс]. Доступно: https://is.gd/LciANZ Дата звернення: Квіт. 01, 2024.

І. М. Ключнєва, «Луганський археолог Сергій Олександрович Локтюшев», у Краєзнавчі записки. Археологічне надбання С. О. Локтюшева (до 130-річчя від дня народження). Луганськ, Україна, 2009, вип. V, с. 11–24.

О. В. Набока, Є. С. Шевцова, «Ольвійські розвідки Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: історія та сучасність», на FORUM OLBICUM IІI: до 70-річчя з дня народження В. В. Крапівіної. Миколаїв, 2020, с. 166–170.

С. Плохій, Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності. Харків, Україна 2023.

С. А. Теліженко, В. Р. Іваницький, Звіт про проведення розвідок та наукових археологічних досліджень на території Луганської області у 2019 р. (смт. Біловодськ та Біловодський район, Міловський район, м. Старобільськ та Старобільський район, смт. Новопсков та Новопсковський район, м. Лисичанськ, Попаснянський район, Кремінський район). Київ : Інститут археології НАН України, 2020.

І. Чорновол, Компаративні фронтири: світовий та вітчизняний вимір. Київ, Україна: Критика, 2015.

ПЕРЕКЛАД, ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ / TRANSLATED AND TRANSLITERATED

Yu. Bashkatov, T. Bitovska, «Ivkivtsi – novyi typ piznozarubynetskykh pamiatok Serednoho Podniprovia», Arkheolohiia, № 2, s. 52–62, 2021. (in Ukraine)

A. F. Gorelik, A. V. Cybrij, V. V. Cybrij, «O chem povedali cherep tura, topor i zhenskie statuetki? (K probleme nachal'noj neolitizacii Nizhnego Podon'ya)», Stratum plus, № 2, s. 247–282, 2014. [Elektronnyj resurs]. Dostupno: https://is.gd/vliobH Data zvernennia: Kvit. 01, 2024. (in Russian)

Ya. Hrytsak, Podolaty mynule: hlobalna istoriia Ukrainy. Kyiv, Ukraina: Portal, 2022. (in Ukraine)

S. Hromenko, Multyfrontyr. Nova skhema ukrainskoi istorii. [Elektronnyi resurs]. Dostupno: https://is.gd/LciANZ Data zvernennia: Kvit. 01, 2024. (in Ukraine)

I. M. Kliuchnieva, «Luhanskyi arkheoloh Serhii Oleksandrovych Loktiushev», u Kraieznavchi zapysky. Arkheolohichne nadbannia S. O. Loktiusheva (do 130-richchia vid dnia narodzhennia). Luhansk, Ukraina, 2009, vyp. V, s. 11–24. (in Ukraine)

O. V. Naboka, Ye. S. Shevtsova, «Olviiski rozvidky Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka: istoriia ta suchasnist», na FORUM OLBICUM III: do 70-richchia z dnia narodzhennia V. V. Krapivinoi. Mykolaiv, 2020, s. 166–170. (in Ukraine)

S. Plokhii, Brama Yevropy. Istoriia Ukrainy vid skifskykh voien do nezalezhnosti. Kharkiv, Ukraina 2023. (in Ukraine)

S. A. Telizhenko, V. R. Ivanytskyi, Zvit pro provedennia rozvidok ta naukovykh arkheolohichnykh doslidzhen na terytorii Luhanskoi oblasti u 2019 r. (smt. Bilovodsk ta Bilovodskyi raion, Milovskyi raion, m. Starobilsk ta Starobilskyi raion, smt. Novopskov ta Novopskovskyi raion, m. Lysychansk, Popasnianskyi raion, Kreminskyi raion). Kyiv : Instytut arkheolohii NAN Ukrainy, 2020. (in Ukraine)

I. Chornovol, Komparatyvni frontyry: svitovyi ta vitchyznianyi vymir. Kyiv, Ukraina: Krytyka, 2015. (in Ukraine)


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.