Організація міжмуніципального співробітництва у межах міських агломерацій в державах Європейського Союзу

Abstract

Статтю присвячено дослідженню організації міжмуніципального співробітництва у межах міських агломерацій держав Європейського Союзу з акцентом на правові, організаційні та практичні аспекти. На основі порівняльного аналізу досвіду Франції, Німеччини та країн Скандинавського регіону виділено три ключові моделі міжмуніципальної взаємодії: договірну, інституційну та змішану. Визначено особливості їх адаптацій до сучасних викликів, таких як стрімка урбанізація, децентралізація, екологічні проблеми та цифрова трансформація. Визначено особливості правового регулювання, фінансових механізмів і форм співпраці, що забезпечують ефективність управління агломераціями. Окрему увагу приділено потенціалу адаптації європейських практик до умов України, де реформи децентралізації потребують нових підходів до співпраці територіальних громад. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення законодавчої бази, створення стимулів для об’єднання громад навколо спільних питань та впровадження цифрових інструментів управління. Дослідження також аналізує еволюцію форм міжмуніципального співробітництва від неформальних угод до складних інституційних структур, виділяючи роль принципів субсидіарності та сталого розвитку. Аналіз конкретних кейсів з країн Європейського Союзу демонструє ефективність цих моделей у вирішенні інфраструктурних, економічних та екологічних завдань. Для України адаптація цих практик може сприяти посиленню місцевого самоврядування та регіональному розвитку в контексті поточних реформ, зокрема з урахуванням впливу воєнних та міграційних факторів на територіальні громади.