Основні підходи до проблеми попередження адиктивної поведінки

Abstract

У статті розглядаються основні підходи до попередження адиктивної поведінки серед підлітків та молоді. Теоретичне осмислення адиктивної поведінки передбачає її визначення та систематизацію ознак, таких як залежність від речовин або поведінки, перепади настрою, скритість, невиконання соціальних обов’язків та правові проблеми. Як одна з форм девіантної поведінки, вона має потенційно деструктивний характер, впливаючи не лише на індивідуальний розвиток особистості, а й на соціальну та культурну динаміку суспільства в цілому. Проаналізовано соціально-психологічний підхід, що спрямований на усунення умов ризику, формування адаптивних якостей особистості та виховання соціально прийнятної поведінки; профілактичний підхід у навчальному середовищі, який забезпечує розвиток соціально-емоційних навичок, підготовку педагогів та участь родини й громади; здоров’язберігаючий підхід, що акцентує увагу на формуванні навичок здорового способу життя та розвитку фізичної, психологічної та соціальної стійкості; комплексний підхід, який інтегрує всі попередні стратегії, забезпечуючи системність, безперервність та ефективність профілактичних заходів. Визначено, що адиктивна поведінка, яка включає залежність від психоактивних речовин, азартних ігор, інтернету та інших деструктивних дій, є серйозною соціальною проблемою. Вона негативно впливає на фізичне, психологічне та соціальне благополуччя особистості. Тому питання попередження адиктивної поведінки набуває актуальності у психології та освіті. Підкреслено, що застосування інтегрованих методів профілактики дозволяє формувати стійкі життєві компетенції та здорову поведінку молоді, що є ключовим фактором запобігання адиктивним проявам у суспільстві.