Теоретико-емпіричне дослідження моделі проєктування майбутнього через векторизацію життєвих домагань в юнацькому віці

Анотація

У цій статті висвітлено поняття концепту «проєктування майбутнього в юнацькому віці. Сформульовано робоче визначення концепту «проєктування», що синтезує вектори життєвих домагань у побудові моделі майбутнього особистістю через прогностичні навички. Теоретично з’ясовано, що життєві домагання передбачають усвідомлення власного життя, його напрям, якість, створення бажаного майбутнього в його непередбачуваності. У концепті життєвих домагань відображається структура особистісних цінностей, установок, результативних показників в діяльності та комунікативної сфері. Йдеться, що: життєві домагання особистості безумовно відповідають потребі активно впливати на перебіг свого розвитку, урізноманітнювати, організовувати та вдосконалювати своє життя: є специфічним механізмом випереджальної регуляції життєдіяльності, що забезпечують «адаптацію наперед. Визначено, що життєві домагання є вектором проєктування майбутнього особистості. Теоретичні розвідки показали, що період юнацтва є найбільш сприятливим для розбудови життєвих домагань як складової цілеспрямованої системи особистості та має певні ризики, а розвиток особистості юнацького вік пов’язана з побудовою майбутнього, уключає детермінанти життєво важливих домагань, певні стратегії, що пов’язані з життєвим вибором майбутнього, співвідносяться з професійним самовизначенням. Йдеться про зміну вектору найважливіших життєвих орієнтацій сучасної молоді «не до життєвого успіху, а до життєвого благополуччя». Проаналізовано результати емпіричного дослідження проблеми проєктування майбутнього через вектор життєвих домагань в юнацькому віці. Здійснено спроби емпіричної оцінки «потенціалу майбутнього прогнозування» через рівні (перспективний та регулятивний) представленості життєвих домагань у свідомості старшокласників за корелюючими шкалами методики Т. Титаренко та встановленні векторних полів життєвих домагань старшокласників. Емпірично з’ясовано, що найважливішим детермінантами життєвих домагань старшокласників у життєвих проєктах їх майбутнього є: суспільна корисність, екстремальні домагання, бажання пізнавати світ та мандрувати. Для позначення векторизації у проєктуванні моделей майбутнього старшокласників через призму життєвих домагань та здатністю до прогнозування проаналізовано 2 профілі респондентів та проведено їх порівняльний аналіз за допомогою статистичного інструменту (U-критерій Манна-Уітні).