Теоретичний аналіз проблеми психодіагностики прихильності до лікування в процесі реабілітації

Наталія Шеленкова

Анотація


За останні десятиріччя було досягнуто значного прогресу у вивченні механізмів розвитку й діагностики лікування багатьох захворювань. Однак ці досягнення не повною мірою реалізуються в клінічній практиці, що не завжди дозволяє досягнути бажаної ефективності. Досить часто визначальною як в лікувальному, так і в реабілітаційному процесі є прихильність пацієнта до лікування. Вирішальною складовою, що дозволяє досягнути високого рівня прихильності, є ефективна взаємодія лікаря з пацієнтом. Високий рівень прихильності достовірно позитивно впливає на більшість показників. Прихильність до лікування визначено як ступінь дотримання медичних рекомендацій щодо зміни способу життя, регулярне відвідування лікаря та прийом призначених лікарських препаратів і процедур. У роботі здійснено теоретичний аналіз проблеми прихильності до лікування, зокрема у процесі реабілітації, а також проблеми неприхильності до лікування та її основних причин (соціально-економічні, медичні та індивідуальні). І, відповідно, складові неприхильності, що пов’язані з роллю пацієнта: активне рішення пацієнта припинити лікування або змінити схему в зв’язку з покращенням стану; відмова від лікування у зв’язку з розчаруванням від очікуваного ефекту або погіршенням стану, або у зв’язку з інформацією (почутою, побаченою) про побічні ефекти. Розглянуто поняття «комплаєнс» та чинники, що на нього впливають. Представлено значущі фактори превентивної діагностики прихильності до лікування, визначено стійкі й динамічні особливості особистості (нейротизм, екстраверсія, схильність до погодження, сумлінність, відкритість досвіду, локус контролю), поточний емоційний стан та інтелектуально-мотиваційну готовність до активної участі у реабілітаційному процесі. Розглянуто перелік з практики використання спеціальних шкал і опитувальників, які мають бути застосовані для визначення прихильності до лікування у реабілітаційному процесі

Ключові слова


прихильність до лікування; комплаєнс; психодіагностика; неприхильність до лікування: фактори впливу на прихильність до лікування; реабілітаційний процес

Повний текст:

PDF

Посилання


А. Л. Хохлов, «Комплаенс как клинико-экономическая проблема лечения больных бронхиальной астмой», Новости здравоохранения, № 1, с. 17–19, 2005.

А. В. Котельникова, А. А. Кукшина, «Психодиагностические аспекты приверженности к лечению в процессе медицинской реабилитации», Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры, Т. 93, № 3, с. 4–9, 2016.

В. П. Черних та ін. Фармацевтична енциклопедія. Київ, Україна: МОРІОН, 2016, 1952 с.

С. С. Солдатченко, С. Г. Донич, Ð?. П. Ð?гнатониÑ, «ПриверженноÑÑ‚ÑŒ к лечению больных бронхиальной аÑтмой: Ñовременное ÑоÑтоÑние вопроÑа», УкраинÑкий пульмонологичеÑкий журнал, â„– 2, Ñ. 35–38, 2008.

E. Phillips, Patient compliance. Bern: H. Huber, 1988, 361 р.

Т. Ю. Гречко, «Факторы, влияющие на комплаенс в современных условиях психиатрии (обзор литературы)», Научно-медицинский вестник Центрального Черноземья, № 35, с. 72–75, 2009.

Ðœ. Ð. Вагина, Л. Ð?. Волкова, «Факторы, влиÑющие на комплаентноÑÑ‚ÑŒ к терапии антиконвульÑантами при ÑпилепÑии (обзор литературы)», ВеÑтник уральÑкой медицинÑкой академичеÑкой науки, Т. 2(48), Ñ. 166–169, 2014.

Е. В. Суркова, О. Г. Мельникова, «Приверженность медикаментозному лечению при сахарном диабете 2-го типа: результаты анкетирования больных», Сахарный диабет: диагностика, контроль и лечение, № 1, с. 48–50, 2009.

Д. С. Данилов, «Терапевтическое сотрудничество (комплаенс): содержание понятия, механизмы формирования и методы оптимизации», Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика, № 2, с. 4–12, 2014.

R. R. McCrae, P. T. Costa, «Validation of the five-factor model of personality across instruments and observers», Journal of Personality and Social Psychology, 52(1), pp. 81–90, 1987. https://doi.org/10.1037/0022-3514.52.1.81

Ð’. Ð?. КозловÑкий, О. Ð’. Ðнтонышева, «Тревожные, депреÑÑивные, когнитивные раÑÑтройÑтва у больных артериальной гипертензией в ранний период поÑле гипертоничеÑкого криза», КардиоваÑкулÑÑ€Ð½Ð°Ñ Ñ‚ÐµÑ€Ð°Ð¿Ð¸Ñ Ð¸ профилактика, â„– 9(6 прил. 1), Ñ. 154–155, 2010.

Л. Ð. Собчик, СМÐ?Л. Стандартизированный многофакторный метод иÑÑÐ»ÐµÐ´Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð»Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñти. Санкт-Петербург, РоÑÑиÑ: Речь, 2004, 224 Ñ.

Е. М. Епанчинцева, В. Я. Семке, Н. П. Гарганеева, В. П. Зайцев, «Вариант психологического теста Mini-Mult», Психологический журнал, № 2(3), с. 118–123, 1981.

Е. Г. КÑенофонтова. «Ð?ÑÑледование локализации ÐºÐ¾Ð½Ñ‚Ñ€Ð¾Ð»Ñ Ð»Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñти – Ð½Ð¾Ð²Ð°Ñ Ð²ÐµÑ€ÑÐ¸Ñ Ð¼ÐµÑ‚Ð¾Ð´Ð¸ÐºÐ¸ "Уровень Ñубъективного контролÑ"», ПÑихологичеÑкий журнал, â„– 20(2), Ñ. 103–114, 1999.

Л. М. Рудина, Тест на оптимизм. Метод определения атрибутивных стилей: метод. пособие. Москва, Россия: Наука, 2002, 24 с.

Т. О. Гордеева, О. А. Сычев, Е. Н. Осин, «Разработка русскоязычной версии теста диспозиционного оптимизма (LOT)», Психологическая диагностика, № 2, с. 36–64, 2010.

Е. Ф. Бажин, А. М. Эткинд, Цветовой тест отношений (ЦТО): метод. рек. Ленинград, Россия: Ленинград. науч.-исслед. психоневр. ин-т им. В. М. Бехтерева, 1985, 20 с.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.