Проблеми управління розвитком творчого потенціалу вчителів в умовах неформальної освіти в науковій літературі

Анотація

У цій статті з’ясовується поняття «управління розвитком творчого потенціалу вчителів в умовах неформальної освіти». Встановлено, що саме розвиток творчого потенціалу вчителів прямо пропорційно залежить від удосконалення всієї освітньої системи, зокрема вирішення проблеми управління розвитком творчого потенціалу, також системи підвищення кваліфікації педагогів та вимог суспільства до рівня їх підготовки в умовах неформальної освіти. Якщо заглибитися в цей процес за умови неформальної освіти, задуматися над проблемами управління розвитком творчого потенціалу вчителя, що виникають у багатьох новітніх закладах освіти, то назріває наступне закономірне запитання: «Яким шляхом прямувати, де знайти ту «золоту середину» у поєднанні управлінської (не)компетентності й творчої особистості вчителя?». Нині це вельми актуальне питання, бо реформування освітнього процесу потребує вчителя-дослідника, лідера як педагога нової формації, духовно розвиненої особистості, соціально зрілої, креативної, компетентної, яка професійно володіє всім арсеналом педагогічних засобів. Прослідковуючи тісний взаємозв`язок рівня розвитку економічного потенціалу країни та стану закладу загальної середньої освіти, управління закладом, вимог до вчителя, професійної підготовки педагога з метою покращення, осучаснення викладання, виходимо на відношення вчителя до самоосвіти й сучасних ціннісних орієнтирів НУШ взагалі. Тому своєчасність дослідження зумовлена необхідністю вивчення теорії та практики, розробки моделі та впровадження досвіду управління розвитком творчого потенціалу вчителів в умовах неформальної освіти в контексті завдань, які розкрито не повною мірою, але актуальні та висувають перед ЗЗСО Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» тощо; визначається зростаючою роллю освіти, осучаснення її системи. Таким чином запровадження інноваційних і управлінських підходів у навчально-виховний процес ЗЗСО – то забезпечення визначального значення освіти для розвитку суспільства. Тим то особливо актуальним є формування теоретико-методологічних засад дослідження зростаючої ролі освіти, осучаснення її системи через адаптацію досвіду світових, європейських і пострадянських країн (зокрема Білорусі, Казахстану), аналізу напрямків, моделей, підходів та запровадження у навчально-виховний процес ЗЗСО України. Такий вплив сприятиме реформуванню системи освіти в Україні відповідно до європейських стандартів. Сподіваємося, що поступово, за допомогою громадської думки й обговорення, цей фактор окреслюватиме основні переваги, престижність професії педагогічного працівника, його професійну підготовку й соціальну підтримку.