Формування етичної культури майбутніх учителів у процесі професійної підготовки

Анотація

У статті висвітлено поняття «мораль», «моральність», «етика», «педагогічна етика». Незважаючи на плюралізм, розмежування та еклектизм сучасних педагогічних концепцій, у ВОЗ економічно розвинутих країн велика увага приділяється розвитку морально-етичних відносин між учасниками навчально-виховного процесу (викладач – студент, викладач – викладач, викладач – адміністрація закладу), права власності, запобігання та попередження расової, національної, етнічної, релігійної, вікової та гендерної дискримінації. Викладачі готуються на принципах рівноправності всіх народів та забезпечення діалогу їхніх культур, уміння долати конфліктні ситуації, формування толерантного ставлення до расових, етнічних та культурних відмінностей. Розвиток професійної етики викладача є міждисциплінарним процесом, який пронизує зміст усіх дисциплін навчального плану, методи і стратегії навчання та морально-етичні відносини між усіма учасниками освітнього процесу. Результати аналізу праць учених країн СНД, які досліджували проблему професійно-педагогічної етики, дозволяють стверджувати, що сучасна освіта стає сферою обслуговування, направляючи свої ресурси не на розвиток моральності особистості, а на розвиток формування успішного спеціаліста. У освіті не завжди звертають увагу на те, що виховання чеснот студентів має стимулювати те, що його добробут має збігатися з благополуччям інших, з ким він пов’язаний і взаємодіє. Моральна свідомість сучасної молоді при моделюванні світу орієнтується не на цінності буття, індивідуального людського існування, екзистенційні цінності, а на природні (матеріальні) блага, які є одним із критеріїв життєвого успіху. Натуральні блага можна і потрібно «конверувати» на етичну цінність. Таке «конвертація» стає можливою, коли суб’єкт готовий не тільки отримувати добро для себе, а й надавати його іншим. Вирішення цієї проблеми залежить від особистості викладача, який формує моральну свідомість студентів.