Актуальність формування мотиваційної компетентності педагога

Олена Цогла

Анотація


Статтю присвячено проблемі формування мотиваційної компетентності вчителя. Розглянуто сутність мотивації та визначення механізмів її реалізації. Встановлено значущість мотивації праці вчителів. Зауважено, що мотивування допоможе підвищити ефективність діяльності педагога, поліпшити його конкурентоспроможність. Звернено увагу на роль системи післядипломної педагогічної освіти у вирішенні питання постійного професійного розвитку педагогів.  Вагомий науковий доробок зарубіжних і вітчизняних вчених вказує на те, що мотивація – це сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів, які забезпечують спонукання працівника до цілеспрямованої діяльності. Саме тому, безумовно, змістовне теоретичне та безпосереднє практичне значення має мотивація праці педагогічних кадрів. Встановлено, що мотиваційна компетентність учителя є однією з суттєвих характеристик педагога, яка сприяє його успішній діяльності. Тільки розуміючи, що змушує педагога до дії, які мотиви в основі його професійної діяльності, можна розробити ефективну систему формування мотиваційної компетентності. Слід зауважити, що недостатня мотивація стає обмежувальним чинником, який не дає змоги педагогові втілити свої потенційні можливості на практиці та породжує масове відчуження людей від педагогічної діяльності, зниження суспільної активності, знеособленості, зрівнялівки, інертності, байдужості. Ключовою функцією системи післядипломної педагогічної освіти є формування мотиваційної компетентності педагога завдяки стимулюванню зацікавленості вчителя. Потрібними є: знайомство з інноваційною педагогікою; виявлення індивідуальних цілей та життєвих перспектив учителя; доступ до інформаційних джерел, наявність обладнання; підтримка творчого ставлення вчителя до своєї повсякденної роботи, пошуків нового. На нашу думку, стимулами системи підвищення кваліфікації є: поширення та популяризація перспективного педагогічного досвіду; відвідування уроків з подальшим його аналізом; проведення атестації педагогічних працівників; залучення до участі у професійних конкурсах; публічна похвала за досягнуті успіхи; опублікування результатів творчого пошуку вчителів у навчально-методичних виданнях інституту тощо. Таким чином, формування мотиваційної компетентності вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти має бути постійним, з урахуванням індивідуальних особливостей педагогів. Важливий і мікроклімат, який сприяє розвитку фахової компетентності вчителя, допомагає поліпшити самооцінку, вдосконалити знання та уміння. Треба налаштувати педагогів на усвідомлення цінності своєї професії, відчуття радості від успіхів у роботі. Слід прислухатися до потреб учителя. Відповідне мотивування дасть змогу підвищити ефективність діяльності педагога, поліпшити його конкурентоспроможність способом неперервного вдосконалення професійних знань, умінь та навичок. Адже незадоволений працівник не виконує роботу якісно, позбувається впевненості у собі, здоров’я, бажання працювати, внаслідок чого втрачається репутація та престиж педагогічної діяльності. Сьогодні призначенням системи післядипломної педагогічної освіти є формування засад, навколо яких конструюються визначальні якості вчителя як професіонала, оскільки від того, чим мотивує він свою діяльність, залежать характер його участі у творчих процесах, досягнуті результати у навчанні та вихованні учнів


Ключові слова


мотиваційна компетентність учителя; формування; ефективність праці; система післядипломної педагогічної освіти; професійний розвиток педагога

Повний текст:

PDF

Посилання


І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін., Педагогічна майстерність: підручник. Київ, Україна: СПД Богданова А. М., 2008.

Н. М. Сиско, «Мотивація як важливий чинник неперервного професійного розвитку викладача закладу професійної освіти», Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського нац. ун-ту, імені Івана Огієнка, серія «Педагогічна», № 24, с. 177–180, 2018. [Електронний ресурс]. Доступно: http://journals.uran.ua/index.php/2307-4507/article/view/151597.

X. Хекхаузен, Мотивация и деятельность. Москва, Россия: Мысль, 1986.

Ð’. Ð. СлаÑтенин, Ð?. Ф. Ð?Ñаев, Ð. Ð?. Мищенко, Е. Ð. ШиÑнов, Педагогика: учеб. поÑобие Ð´Ð»Ñ Ñтуд. вузов. МоÑква, РоÑÑиÑ: Школа-преÑÑ, 2000.

Ð’. Ð?. Чирков, Â«Ð¡Ð°Ð¼Ð¾Ð´ÐµÑ‚ÐµÑ€Ð¼Ð¸Ð½Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð¸ внутреннÑÑ Ð¼Ð¾Ñ‚Ð¸Ð²Ð°Ñ†Ð¸Ñ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð¸Ñ Ñ‡ÐµÐ»Ð¾Ð²ÐµÐºÐ°Â», ВопроÑÑ‹ пÑихологии, â„– 3, Ñ. 116–131, 1996.

М. А. Холодная, Психология интеллекта. Парадоксы исследования. Санкт-Петербург, Россия: Питер, 2002.

Верховна Рада України. (2014, Лип. 01). Закон № 1556-VII, «Про вищу освіту» [Електронний ресурс].

Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.

О. А. Дубасенюк, Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: монографія. Житомир, Україна: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011.

В. М. Сич, «Соціально-психологічні особливості мотивації професійного вдосконалення спеціалістів відділів освіти», автореф. дис. канд. наук»; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Київ, 2005.

А. А. Сбруєва, Тенденції реформування середньої освіти розвинених англомовних країн в контексті глобалізації (90-ті рр. ХХ – початок ХХI ст.): монографія. Суми, Україна: Видав. «Козацький вал», 2004.

Концепція «Нова Українська школа», Міністерство освіти і науки України. [Електронний ресурс].

Доступно: https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola.

Л. П. Червінська, «До питання мотивації персоналу», Соціально-трудові відносини: теорія та практика, № 1, с. 108–113, 2014. [Електронний ресурс]. Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stvttp_2014_1_16

Н. М. Авшенюк, «Стандартизація професійної підготовки вчителів у Англії й Уельсі (кінець XX – початок XXI ст.): автореф. дис. канд. наук»; Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України. Київ, 2005.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.