Відповідність університетських знань вимогам ринку праці: аналіз думки студентів з Китаю

Abstract

Проблематика забезпечення якості вищої освіти, з огляду на свою неабияку значущість для соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку держави, все далі частіше стає предметом наукового дискурсу. Переважна більшість наукових досліджень феномену якості вищої освіти у межах вітчизняної наукової думки була зосереджена на аналізі змісту англосаксонської та європейської континентальної систем вищої освіти. Такий фокус наукової уваги, так само як і пріоритетне використання вченими суто теоретичних методів дослідження, стало причиною порушення принципу комплексності та всебічності у з’ясуванні змісту відповідного феномену. Іншими словами, по за межами наукової уваги вчених залишились питання функціонування систем вищої освіти найбільш розвинутих країн Східної Азії. Серед таких країн Китай демонструє найбільш потужну динаміку збільшення кількості своїх ЗВО у межах топових груп міжнародних університетських рейтингів. З огляду на цей факт, об’єктом наукової уваги автором статті було обрано окремі аспекти функціонування системи вищої освіти Китаю, а саме ті з них, які пов’язані з забезпеченням її якості. Предметом наукової уваги стала думка китайських студентів щодо рівня відповідності університетських знань вимогам ринку праці. У якості респондентів нами були обрані студенти Інституту міжнародної та порівняльної освіти Пекінського педагогічного університету (Китай). За результатами аналізу отриманих відповідей було з’ясовано думку студентів щодо предмету наукової уваги, а саме: 65% респондентів переконані у відповідності наданих в ЗВО знань, вмінь та навичок вимогам ринку праці та очікуванням роботодавців; 35% респондентів заперечили існування кореляції між університетськими знаннями та вимогами ринку праці; жоден респондент не погодився з думкою про те, що отримані під час навчання у ЗВО знання повністю відповідають вимогам ринку праці. Таки результати свідчать, з одного боку, про здатність студентів приймати участь в процедурах оцінювання якості вищої освіти (виважена оцінка та відповідальне виконання обов’язків експерта), а з іншого – про існування розриву між змістом навчальних програм та актуальними вимогами ринку праці (майже кожен третій респондент заперечив відповідність навчальних програм вимогу ринку праці). Отримані результати свідчать, про те що альтернативні, по відношенню до англосаксонської та європейської континентальної моделей організації систем вищої освіти, моделі не забезпечують досягнення високого рівня відповідності університетських знань вимогам ринку праці. За результатами аналізу змісту та особливостей функціонування системи вищої освіти Китаю були сформульовані такі основні напрями вдосконалення механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти: інституціональне забезпечення дії норми щодо обов’язкової участі основних стейкхолдерів ринку праці у складанні змісту навчальних програм (уточнення норм Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей); збільшення частки представництва студентів в органах моніторингу якості вищої освіти, як на рівні внутрішньої та і на рівні зовнішньої систем забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти. В контексті можливості використання потенціалів методу компаративістики у якості перспективного напряму розгляду порушеної проблематики було запропоновано порівняти результати опитування європейських та китайських студентів, а також визначити переваги та недоліки кожної з відповідних моделей організації систем вищої освіти. Наявність результатів такого порівняльного аналізу дозволить визначити найбільш ефективні з механізмів державного управління сферою вищої освіти