Інституційна структура управління музичною індустрією

Abstract

Статтю присвячено проблемі формування ефективної інституційної структури публічної політики у сфері розвитку музичної індустрії в Україні. Встановлено, що сучасний стан характеризується фрагментарністю інституційної взаємодії, значна частина індустрії, пов’язана з популярною та сучасною культурою, залишається поза увагою державних органів. Представлено авторське бачення побудови моделі, у межах якої взаємодіють органи державної влади, місцевого самоврядування, спеціалізовані агентства, професійні спілки, громадські організації та приватні учасники музичного ринку. Проаналізовано діяльність Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Державного агентства з питань мистецтв та мистецької освіти, органів місцевого самоврядування, парламентських комітетів, а також культурних установ – філармоній, театрів, музичних академій і консерваторій. Визначено ключові функції цих інституцій у забезпеченні розвитку музичної сфери, серед яких стратегічне планування, фінансування, організація освітнього процесу, збереження спадщини, популяризація національної музики, міжнародна співпраця. Підкреслено необхідність створення центрального органу виконавчої влади, здатного координувати діяльність усіх задіяних сторін, забезпечувати комунікацію з представниками музичної індустрії, формувати державну політику та реалізовувати цільові програми. Наголошено на доцільності заснування єдиного державного органу колективного управління для регулювання питань авторського права, виплати роялті та ведення реєстру використання музичних творів. Акцентовано увагу на перспективності ширшого залучення приватного сектора, зокрема лейблів, продюсерських центрів, студій звукозапису та інді-артистів, що сприятиме зміцненню ринку та розвитку конкурентоспроможного музичного продукту. У підсумку доведено, що створення цілісної інституційної структури з координуючим органом забезпечить системність публічної політики у сфері музичної індустрії, сприятиме збереженню національної музичної спадщини, підвищенню рівня культурної ідентичності та інтеграції України у світовий культурний простір.