Оцінка управлінських компетенцій як чинник розвитку корпоративної культури

Abstract

У статті розглянуто проблему оцінки управлінських компетенцій керівників, від яких значною мірою залежить рівень формування та розвитку корпоративної культури підприємства та окреслено підґрунтя важливості процесу оцінки управлінського персоналу. Представлено цілі оцінки у ракурсі організаційних, контрольних, мотиваційних і комунікаційних складових діяльності підприємства. Визначено низку позитивних ефектів, які оцінка забезпечує за умови правильного підходу до її проведення. Представлено результати опитування керівників щодо їх управлінської компетентності, які свідчать про наявність помилок у плануванні та здійсненні організації праці працівників, недоліки у плануванні на більш вищих рівнях управління, переважання покарання над заохоченням в інструментарії керівників під час проведення оцінки своїх підлеглих, знижений інтерес керівників до проблематики управління персоналом, труднощі у визначення необхідності знань стосовно проблематики планування. Виявлено, що більшість керівників зацікавлені у підвищенні своєї кваліфікації як управлінців і знає абсолютно точно, яких знань і умінь їм не дістає або бракуватиме в найближчому майбутньому. З’ясовано, що більше половини опитаних керівників назвали себе відповідальними за соціально-психологічний клімат у колективах і свій вплив на нього визначальним, але значна їх частина так не вважає. Виявлено, що керівниками найбільше цінується компетентність і професіоналізм, прямолінійність, строгість, старанність, а найбільш слабкою професійною якістю було названо здатність висувати нові нестандартні рішення, делегувати повноваження. Запропоновано три групи критеріїв оцінки результативності праці керівників, які відображають потенціал їх особистості, результати праці, динаміку здібностей особистості. Підкреслено, що результати оцінювання компетентності керівників нижчої та середньої ланки вкажуть на необхідність їхнього навчання. Наголошено на важливості уникати формальності оцінювання, виходити за межі професійної етики, а також замовчувати результати оцінки