Концептуальна модель державно-церковних відносин в сучасній Україні

Abstract

У статті узагальнено та проаналізовано базові поняття, які стосуються державно-церковних відносин, моделі цих відносин та запропоновано авторську концептуальну модель державно-церковних відносин для сучасної України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в Україні частка громадян, які визнають себе віруючими, становить більше 70 %, церква є суспільним інститутом з високим рівнем довіри з боку суспільства, наявністю в Україні 35778 релігійних громад. Проте, відзначено недостатнє концептуальне обґрунтування моделі відносин, яка була б ефективною в сучасних умовах. Насамперед відзначено, що хоча поняття «державно-церковні відносини» часто використовується в науковому дискурсі, проте воно не закріплене ні в міжнародному, ні у вітчизняному законодавстві. Аналіз нормативно-правових документів і наукових джерел дозволив встановити, що ці відносини стосуються відносин органів публічної влади та релігійних організацій. Узагальнено основні нормативно-правові акти, які регулюють питання відносин держави і церкви. Встановлено, що релігійні організації хоча і мають окреме державне регулювання, проте вони можуть користуватися усіма правами, які передбачені законодавством для громадських об’єднань. Це відкриває великі можливості для суспільно корисних ініціатив релігійних організацій. Узагальнено такі моделі державно-церковних відносин: 1) антагоністична: ігнорування до ворожого ставлення держави до церкви; 2) відокремлення церкви від держави: держава не ототожнює себе з жодною з релігій (церков); 3) державна церква: юридично закріплене привілейоване становище одного з віросповідань (церкви); 4) коопераційна: церква і держава розділені, але взаємодіють; 5) партнерська: церква і держава взаємодіють на партнерських засадах; 6) підпорядкування церкви державі; 7) примату церкви: домінування церкви у всіх сферах суспільного життя; 8) сепараційна: в державі не створюється спеціального законодавства, що регулює державно-церковні відносини; 9) синкретична: передбачає можливе існування державної церкви; 10) теократія: політична влада в державі належить духовенству або керівництву церкви; 11) цезаропапізм: глава держави одночасно є главою церкви. В Україні законодавчо закріплено модель автономії в державно-церковних відносинах. Проте на практиці вже реалізується партнерська модель: адже укладаються меморандуми між державними і релігійними організаціями, створюються дорадчі органи, здійснюється співпраця в соціальній сфері тощо. З урахуванням цієї тенденції запропоновано реалізувати на практиці партнерську модель державно-церковної взаємодії. Ця модель поєднує принципи відокремленості церкви від держави з елементами співпраці та партнерства в конкретних сферах суспільного життя. Модель передбачає державну підтримку ініціатив релігійних організацій, якщо вони не суперечать законодавству. У рамках моделі запропоновано комплекс принципів, які дозволяють державно-церковним відносинам набути сучасного змісту та принести більше суспільної користі для суспільства України