Концептуалізація поняття суб’єкта громадської думки у соціально-психологічній науці

Анотація

У статті аналізується проблема визначення суб’єкта громадської думки, співвідношення понять суб’єкт та виразник громадської думки, а також проблема виділення груп та спільнот, думка яких є громадською. Встановлено, що людину як суб’єкта характеризують активність, здатність до розвитку й інтеграції, самодетермінації, саморегуляції, саморуху і самовдосконалення. Визначено, що людські спільноти, зокрема мала, середня, велика соціальні групи та інші соціальні об’єднання є самостійними колективними суб’єктами життєдіяльності. Найважливішою ознакою колективного суб’єкта є здатність бути активним, діяльним, інтегрованим, тобто єдиним цілим. З’ясовано, що одним із способів самоактуалізації суб’єктивних можливостей сучасної людини є її реалізація як суб’єкта громадської думки. Важливу роль в цьому відіграє інтерсуб’єктивний зміст суб’єктивної реальності, який відтворює історичний досвід колективного існування людей. Встановлено, що громадська думка – це специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя. Визначено, що, суб'єкт (носій) громадської думки – це суспільство, якому властива внутрішня структура, врахування якої є важливим для соціологічних досліджень. Це соціальні спільноти, класи, соціально-професійні групи тощо. В межах цих спільнот і формується громадська думка. Виразниками громадської думки можуть бути як окремі індивіди, так і групи людей. Визначено основні типи суб’єктів громадської думки, та їх потенціал у її творенні. У дослідженні розкрито роль первинних груп у формуванні та функціонуванні громадської думки. Утверджено, що саме в первинних групах формуються наріжні ідеали, які перетворюються на суспільну свідомість