Дослідження рівнів самоактуалізації викладачів закладів фахової передвищої освіти

Любомира Тягур

Анотація


У статті розглянуто проблему самоактуалізації викладачів закладів фахової передвищої освіти (ЗФПО), наведено результати емпіричного дослідження, за якими виявлено розподіл педагогів ЗФПО за рівнями самоактуалізації та охарактеризовано показники приналежності педагогів до певного рівня, визначено кількість досліджуваних з недостатнім рівнем самоактуалізації у процентному відношенні. Висвітлено результати кластерного аналізу за показниками методики САТ Е. Шострома, за якими виявлено 5 кластерів досліджуваних викладачів, кожний з яких було співвіднесено з певним рівнем самоактуалізації. До першого кластеру було віднесено викладачів з високими показниками самоактуалізації. До другого кластеру потрапили досліджувані з показниками самоактуалізації переважно нижчими за середні. Третій кластер склали учасники дослідження із середніми показниками самоактуалізації. До четвертого кластеру віднесено досліджуваних з найнижчими показниками самоактуалізації. П’ятий кластер  склали викладачі закладів фахової передвищої освіти з показниками самоактуалізації, які є переважно вищими за середній. За узагальненням результатів кластерного аналізу визначено розподіл викладачів фахових коледжів за рівнями самоактуалізації. Проведене емпіричне дослідження дозволило виявити, що педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти характеризуються недостатнім рівнем самоактуалізації. Менше третини з них мають високий і вищий за середній рівні самоактуалізації, чверть – середній, а близько половини – нижчий за середній і низький. Зроблено висновок про те, що недостатній рівень самоактуалізації переважної більшості викладачів закладів фахової передвищої освіти може негативно позначитися як на їх професійному розвитку, так і на якості їх професійної діяльності. Констатовано доцільність розроблення та апробації моделі й програми сприяння самоактуалізації викладачів закладів фахової передвищої освіти у спеціально організованому психологічному навчанні

Ключові слова


самоактуалізація; рівні самоактуалізації; освітнє середовище; викладач; заклад фахової передвищої освіти; фаховий коледж

Повний текст:

PDF

Посилання


Міністерство освіти і науки України. (2018, Лип. 16). Наказ № 776 «Про затвердження Концепції розвитку педагогічної освіти». [Електронний ресурс]. Доступно: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti

K. Goldstein, The organism. New York: American Book Co, 1939.

А. Маслоу, А. В. Лазукин, «Самоактуализация – ориентир для личностного роста», Вопросник САМОАЛ – адаптация вопросника РOI (Personal Orientation Inventory by Everett Shostrom), 1963. [Электронный ресурс]. Доступно: https://www.seti.ee/modules/news/article.php?storyid=14683

А. Маслоу, Мотивация и личность; пер. с англ. А. М. Татлыбаевой; 2-е изд. Санкт-Петербург, Россия: Питер, 2006, 352 с.

К. Р. Роджерс, Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы: монография; пер. с англ. Москва, Россия: ЭКСМО-Пресс, 2000, 464 с.

Г. Олпорт, Становление личности: избранные труды; пер. с англ. Л. Трубицыной и Д. Леонтьева. Москва, Россия: Смысл, 2002, 462 с.

К. Роджерс, «Путь к целостности: человекоцентрированная терапия на основе експресивных искусств», Вопросы психологии, № 1, с. 132–139, 1995.

О. Бандура, «Самоактуалізація як механізм формування інтегрованого стилю життя особистості», Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: наук.-метод. зб.; Н. Софій, І. Єрмаков, Ред. Київ, Україна: Контекст, 2000, 336 с.

Г. А. Балл, Проблема самоактуализации личности в гуманистической психологии. Киев, Донецк, Украина: Ровесник, 1993, 52 с.

С. Л. Братченко, «Гуманистические основы личностно-ориентированного подхода к воспитанию», Образование и культура Северо-Запада России: вестник Северо-Западного отд. РАО, Вып. 1, с. 91–99, 1996.

О. М. Мірошниченко, «Особливості самоактуалізації жінки у професійній діяльності», aвтореф. дис. канд. наук. Київ, 2007, 20 с.

С. В. Грабіщук, «Проблема самоактуалізації психологів у процесі навчання у ВЗО», Особистісно-професійний розвиток майбутніх фахівців соціономічних професій в умовах трансформації суспільства: монографія. Вінниця, Україна: ТОВ «Нілан ЛТД», 2018, 336 с., с. 104–117.

В. О. Гомонюк, «Самоактуалізація та самореалізація особистості: сучасні наукові уявлення», na ІХ Międzynarod. nauk.-prakt. konf. «Europejska nauka XXI powieka – 2013», Vol. 22: Psychologia i socjologia. Politologija. Przemisl: Nauka i studia, 2013, s. 21–26.

Л. М. Карамушка, М. Г. Ткалич, Самоактуалізація менеджерів у професійно-управлінській діяльності (на матеріалі діяльності комерційних організацій): монографія. Київ, Запоріжжя, Україна: «Просвіта», 2009, 260 с.

E. Shostrom, «An inventory for the measurement of self-actualization», Educational and psychological measurement, Vol. 24, № 2, р. 207–218, 1964. doi:10.1177/001316446402400203.

Ю. Е. Ðлешина, Л. Я. Гозман, Е. Ðœ. ДубовÑкаÑ, Социально-пÑихологичеÑкие методы иÑÑÐ»ÐµÐ´Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ ÑупружеÑких отношений. Спецпрактикум по Ñоциальной пÑихологии. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во МоÑков. ун-та, 1987.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.