Категорія тексту поколінь: соціокультурний аспект

Анотація

За результатами емпіричного дослідження представлено соціокультурну взаємодію поколінь гнучкою системою впливів і відносин стилістично і світоглядно динамічних та контекстуально мінливих акторів. На етапі узагальнення результатів дослідження виділені гетерогенні процеси культурного тексту і соціокультурного контексту поколінь, реалізація яких має закономірності. Представлено культуру поколінь ретранслятором не тільки контекстуально характерних практик, а й світогляду а́кторів; у якості соціально-психологічної парадигми накоплення, наслідування, збереження традицій; процесом формування видів і форм фігуративних зв'язків. У конструюванні теорії соціокультурної взаємодії поколінь категорію культурного тексту описано як процес інтерпретації ситуацій життєдіяльності, формування практик і артефактів, які несуть культурну інформацію про реальність. Конкретизовано елементи динамічної системи культурного тексту, що безперервно змінюється: соціальні позиції, соціокультурні порядки, артефакти. Описано перший елемент – соціальних позицій як такий, що розкриває особливості положення покоління у суспільстві, регламентує специфіку поведінки у взаємодіях і види соціокультурних зв'язків. Другий елемент – соціокультурний порядок представлено процесом систематизації устрою суспільства щодо установлення життєво важливих норм і правил відносин та легітимації практик. Обґрунтовано думку, що соціокультурний порядок, як природна форма поведінки поколінь, у взаємодіях вибудовується на регуляторах (нормо-правилах поколінних інститутів) та пост-, ко-, пре-, поліфігуратівних формах зв'язків. Соціокультурні артефакти – третій елемент тексту – визначено інтерпретативним культурним втіленням смислів утворених поколіннями. Соціокультурний стиль поколінь означено формою життєдіяльності, що вибудовується на смислових конструктах (продуктах поколінного досвіду) та розгортається у фігуративних взаємодіях між поколіннями. За підставі того, що культурні тексти, мінливі і нестабільні, ініціюються поколінними акторами та використовуються як інструментарій взаємодій, наголошено, що тексти поколінь виступають показниками (не) конгруентності соціокультурним стилям. Стверджується, що покоління представляє феномен не обмежений у текстуальності соціокультурним стилем «свого» часопростору, але такий, що знаходиться у взаємодіях на перетині стилістики сучасників. Обґрунтовується думка, що покоління конструює соціокультурний стиль – шляхом утворення культурних текстів у історичних контекстах