Порівняльний аналіз підходів до вивчення життєстійкості особистості як психологічного феномену

Анотація

У статті проведено аналіз підходів до визначення сутності категорії життєстійкості, обґрунтовано потребу в синтезі теоретичних підходів для визначення цього поняття. У процесі дослідження доведено, що при концептуалізації категорії життєстійкості домінує функціональний підхід, у якому основною метою життєстійкості є досягнення ефективного результату у боротьбі зі складними життєвими обставинами, зокрема подолання складних життєвих ситуацій у напрямі особистісного зростання. Менше досліджень спрямовано на процесуальний аспект поняття життєстійкості, тобто визначення ефективних механізмів подолання та стратегій поведінки в обставинах, які сприймаються особистістю як несприятливі. Після аналізу наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних дослідників з проблеми життєстійкості виокремлено два піднапрями щодо визначення теоретичного підґрунтя життєстійкості, зокрема розподілено підходи до дослідження життєстійкості на ті, що спираються на структурну організацію феномену, та ті, що дають розуміння змісту й ідеологічних та теоретичних основ. До перших варто віднести системний і структурно-функціональний підходи (Г. Ванакова, Т. Ларіна, С. Маддi, В. Панченко, О. Расказова, Т. Титаренко, А. Фомінова, О. Чиханцова), до других – екзистенційно-гуманістичний, ресурсний та екопсихологічний (Л. Александрова, Д. Кошаба, Т. Ларіна, Д. Леонтьєв, М. Логінова, П. Лушин, С. Мадді, В. Панченко, Т. Титаренко, Р. Харві). Указані підходи покладено в основу статті як такі, що найглибше відображають сутність феномену життєстійкості. На основі аналізу зазначених підходів до дослідження життєстійкості та виходячи з тих позицій, що лише завдяки синтезу теоретичних підходів до концептуалізації життєстійкості можна зрозуміти всю повноту, багатовекторність та складність поняття, у статті робиться спроба надати синтезоване визначення цій категорії як системного психологічного утворення, інтегральної властивості особистості, яка є цілісною особистісною установкою на подолання, що активізує властивості психіки на виконання завдання, підтримку розвитку за типом самозмінювання, сприяє виникненню нових смислів особистості, конструюванню нового образу «Я», появі нових можливостей у процесі проживання складних життєвих обставин