Соціальна толерантність старшокласників як індикатор їхньої соціальної компетентності

Анотація

У статті висвітлено актуальність дослідження проблеми соціальної толерантності старшокласників, проаналізовано і розкрито особливості наявних підходів до вивчення цього питання, визначено соціальну толерантність як стійку особистісну позицію щодо представників різних соціальних груп як відмінних, шанобливе ставлення до них і готовність до партнерської взаємодії з ними. Виділено низку вікових особливостей старшокласників, що більшою чи меншою мірою позитивно і негативно впливають на формування та розвиток соціальної толерантності юнаків. Виходячи із специфіки юнацького віку, виокремлено складові (когнітивна, емоційно-оцінювальна, поведінкова) та відповідні показники (усвідомлення та прийняття багатомірності світу, емпатійність, готовність прояву до толерантного ставлення у соціальній взаємодії тощо) соціальної толерантності старшокласників. Залежно від сформованості цих складових, виокремлено рівні соціальної толерантності старшокласників (дуже низький, низький, середній, високий та дуже високий), найважливішими показниками вияву яких є знання й особистісне прийняття норм і правил толерантної соціальної взаємодії, відповідні судження, почуття та вчинки. Обґрунтовано зв’язок соціальної толерантності старшокласників з їхньою соціальною компетентністю, що є однією з ключових компетентностей випускника Нової української школи. Відповідно соціальна толерантність, як індикатор соціальної компетентності старшокласників, сприяє побудові ефективних взаємин осіб юнацького віку із самими собою і навколишнім світом, супроводжується накопиченням особистого досвіду і розвитком умінь, які забезпечують конструктивну соціальну взаємодію з іншими людьми