Трансформація специфіки діяльності, ролі та функцій викладача вищої школи в контексті модернізації вищої освіти України

Abstract

У статті розглянуто процес трансформації специфіки діяльності, ролей та функцій викладача вищої школи в умовах сучасних освітніх змін. Показано, що глобалізація, цифровізація, компетентнісний підхід та інтеграція у європейський освітній простір обумовлюють переосмислення традиційної моделі викладацької діяльності. Визначено, що сучасний викладач переходить від ролі транслятора знань до ролей фасилітатора, модератора, наставника та дослідника, що зумовлює суттєве оновлення його професійних функцій. Психологічні дослідження трансформації специфіки діяльності та ролі викладача вищої школи свідчать про необхідність комплексного підходу до професійного розвитку, що включає когнітивні, емоційні та мотиваційні аспекти. Окреслено специфіку змін: інформаційна функція набуває спрямованості на розвиток критичного мислення та інформаційної культури; організаторська – на створення умов для самостійної й колективної діяльності студентів; трансформаційна – на формування практично значущих компетентностей; орієнтовно-регулятивна – на індивідуалізацію освітніх траєкторій; мобілізуюча – на стимулювання самонавчання, креативності й саморозвитку. Успішна адаптація до нових ролей потребує не лише оволодіння новими технологіями та методами, а й глибокої психологічної перебудови професійної ідентичності, розвитку емоційного інтелекту та формування нової системи професійних цінностей. Особливу увагу приділено аналізу психологічних бар’єрів, що ускладнюють адаптацію викладачів до нових ролей. Виокремлено когнітивні, емоційні та мотиваційні бар’єри. Зроблено висновок, що ефективна адаптація викладачів вищої школи до нових соціально-професійних ролей можлива за умови поєднання організаційних, психологічних та методичних заходів. Підкреслено необхідність розвитку цифрових і педагогічних компетентностей, створення сприятливого емоційного клімату та забезпечення підтримки й визнання з боку адміністрації навчальних закладів. Стаття має як теоретичне, так і практичне значення, оскільки результати можуть бути використані для вдосконалення програм підготовки та підвищення кваліфікації викладачів, розробки стратегій професійного розвитку та формування політики підтримки персоналу у вищій школі.