Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю: вікові й ґендерні аспекти

Abstract

Статтю присвячено комплексному аналізу розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) крізь призму його історичного становлення, клінічних проявів, а також вікових і ґендерних особливостей перебігу. Простежено еволюцію наукових уявлень про цей розлад від перших описів нетипової поведінки дітей у працях XVIII–XIX ст. до сучасних класифікацій DSM-5 та МКХ-11. Наголошено, що РДУГ належить до найпоширеніших нейророзвиткових розладів, які впливають на когнітивне функціонування, емоційну сферу, соціальну адаптацію та якість життя індивіда. Розкрито нейробіологічні, генетичні, психосоціальні й середовищні чинники розвитку РДУГ, що підтверджує його багатофакторну природу. Представлено огляд наукових досліджень, які доводять зв’язок між структурними і функціональними особливостями мозку та симптоматикою розладу, а також підкреслюють роль спадковості та несприятливих перинатальних умов. Окрему увагу приділено віковій динаміці проявів: у дошкільному віці переважає гіперактивність і імпульсивність, у молодшому шкільному – неуважність, у підлітковому – емоційна лабільність і схильність до ризикованої поведінки, а у дорослому віці – дезорганізація, труднощі з плануванням, міжособистісними відносинами й професійною діяльністю. Висвітлено, що симптоми РДУГ не зникають повністю з віком, а трансформуються, зберігаючи вплив на якість життя. Проаналізовано ґендерні відмінності, а саме: у хлопців частіше діагностують гіперактивно-імпульсивний та комбінований типи розладу, тоді як у дівчат – переважно неуважний, який часто залишається непоміченим і призводить до пізньої діагностики. Це зумовлює різницю у клінічній картині, соціальних наслідках та потребі у специфічних стратегіях підтримки. Увага акцентована на тому, що стигматизація та недостатня обізнаність суспільства ускладнюють процес своєчасного виявлення та корекції РДУГ. Підкреслена необхідність міждисциплінарного підходу, який поєднує медичні, психологічні та педагогічні стратегії, що дозволяють забезпечити комплексну допомогу особам із цим розладом. Перспективним визначається раннє виявлення симптомів у дітей, ґендерно-орієнтований підхід у діагностиці, а також подальше вивчення проявів РДУГ у дорослому та похилому віці.