Дозволи у санкційному врядуванні Сполучених Штатів Америки й Великої Британії: підходи OFAC й OFSI та перспективи для України

Abstract

У статті розглянуто актуальні аспекти розроблення та впровадження в механізмів надання дозволів на вчинення дій, заборонених санкціями. Доведено, що ефективно налагоджена система адміністрування надання дозволів є ключовим елементом збалансованого санкційного режиму, адже сприяє досягненню балансу між забезпеченням санкційного тиску та нормальним функціонуванням економіки, мінімізації ризиків порушення прав людини, а також підвищує загальну ефективність санкційної політики держави. Виокремлено особливості такого механізму в системах санкційної політики США та Великої Британії. На прикладі адміністрування системи надання дозволів через діяльність уповноважених органів, а саме OFAC та OFSI, продемонстровано ефективність поєднання загальних і спеціальних дозволів, чіткої процедури їх видачі та прозорих підстав для відмови чи припинення дії вже виданого дозволу. Визначено, що загальні дозволи видаються переважно для врегулювання базових економічних, соціальних та гуманітарних питань, тоді як спеціальні – за умов, коли певна операція потребує індивідуального узгодження або стосується конкретних обмежувальних заходів. Акцентовано, що в умовах значного розширення переліку підсанкційних суб’єктів, запланованої криміналізації порушень санкцій і прагнення України удосконалити державну санкційну політику, запровадження системи дозволів набуває особливої актуальності. Підкреслено важливість врахування досвіду США та Великої Британії щодо надання дозволів на вчинення дій, заборонених санкцією, зокрема наявність детальних правил щодо подання заяв, критеріїв ухвалення рішень і механізмів контролю за належним використанням виданих дозволів. Це дозволить при запровадженні схожих механізмів в Україні мінімізувати зловживання та корупційні ризики й водночас гарантувати збалансоване застосування санкційного тиску.