Формування та реалізація механізмів запобігання корупції в органах державної влади

Abstract

У статті досліджується проблема формування та реалізації механізмів запобігання корупції в органах державної влади України. Корупція є одним із найбільших викликів для демократичних процесів, економічного розвитку та національної безпеки країни. Робота акцентує увагу на необхідності вдосконалення антикорупційних механізмів, підвищення ефективності існуючих інституцій та адаптації найкращих міжнародних практик до українських реалій. У статті також аналізуються актуальні законодавчі ініціативи, зокрема Антикорупційна стратегія на 2021–2025 роки, проблеми впровадження суворих санкцій проти корупціонерів та важливість формування культури нетолерування корупції в суспільстві. У статті наголошується на необхідності прийняття єдиного законодавчого акту про правоохоронні органи (Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), Державне бюро розслідувань (ДБР), Вищий антикорупційний суд (ВАКС), який би міг регламентувати діяльність цих органів у межах уніфікованого підходу до питань відповідальності, незалежності, результативності тощо. Пропонується удосконалити правовий статус викривачів корупції шляхом визначення та законодавчого закріплення конкретних засобів, якими надаватимуться гарантії прав викривачів у випадку порушення таких гарантій, а також розробити розширений, систематизований в одному нормативно-правовому акті (НПА) порядок отримання, реєстрації, розгляду й обліку повідомлень про корупцію, розроблення детальних інструкцій дій уповноважених посадових осіб у сфері збереження анонімності викривачів. В Україні бракує реальних обвинувальних вироків, а також ефективних санкцій, таких як конфіскація майна і заборона займати державні посади для осіб, засуджених за корупційні злочини. Висновки містять рекомендації щодо подальших кроків у боротьбі з корупцією, підвищення незалежності антикорупційних органів та зміцнення довіри громадськості до антикорупційних заходів.