Організаційні аспекти управління освітніх округів, мережі опорних шкіл, забезпечення рівного доступу до освіти, зокрема дітей із особливими потребами

Abstract

У статті аналізуються принципи, сучасні організаційні аспекти управління освітніх округів. Обґрунтовуються проблеми і причини створення мережі опорних шкіл. Розкриваються шляхи забезпечення рівного доступу до навчання для дітей з особливими освітніми потребами в освітньому закладі. Визначено сутність понять «освітній округ» та «опорний заклад». Окреслено основні критерії щодо вибору інноваційного закладу у регіоні проведенням конкурсу; оптимальні шляхи створення освітнього округу. Деталізовано внутрішні та зовнішні фактори, які впливають на позитивний імідж закладу загальної середньої освіти. Перелічено основні принципи та нормативні документи. Запропоновано алгоритм дій під час формування опорного закладу освіти. Цей алгоритм складається із таких позицій, як: підготовка документів до вирішення замовлення про створення опорного закладу; затвердження умов про проведення конкурсу засновником для визначення опорного закладу серед йому підпорядкованих; ухвалення рішення про створення опорного закладу; державна реєстрація про створення опорного закладу. Опорний заклад може мати філії, які у своїй роботі керуються чинним законодавством і типовим положенням про філію закладу освіти. Наголос зроблено на тому, як організувати інклюзивне навчання для дітей з особливими потребами. Запропоновано певний порядок, який розкриває особливості організації навчально-виховного процесу та підбору вчителів для навчання дітей з особливими потребами. Підсумовується думка розрізнення понять «інклюзивне навчання» та «інтегрована освіта». Зазначається, що за формою інклюзивна освіта включає дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти. Зауважується, що дискусійним залишається питання про готовність закладу загальної середньої освіти до прийняття дитини з особливими потребами, бо необхідно поважати дітей такими, якими вони є, поважати їх прагнення, самобутність, самовизначення. Звернуто увагу на дії керівника закладу освіти щодо організації інклюзивного навчання, організації класу для дітей з особливими потребами, створення відповідної бази, здійснення добору корекційного обладнання. Розклад уроків та навчання відбувається за типовими освітніми програмами закладів загальної середньої освіти І, ІІ, ІІІ ступенів, затверджених МОН України, а індивідуальна навчальна програма складається для дітей із синдромом Дауна. Порушується думка про важливість ефективної підготовки учителів закладів загальної середньої освіти для вирішення загальних і спеціальних завдань на рівні, не нижчому за чинний в системі спеціальної освіти. Чим нижче рівень учня, тим має бути вище рівень освіченості вчителя. Підготовка такого вчителя має ґрунтуватися на знаннях з психології, педагогіки і загальної методики викладання. В умовах Нової української школи викладачу початкової школи необхідно звернути увагу на порушення у поведінці під час навчально-виховного процесу дітей з різними категоріями розвитку. А от учителі-предметники основної та старшої школи мають обов’язково пройти перепідготовку у відповідних навчальних закладах освіти. Акцентується увага на визначення посадових обов’язків та функцій асистента вчителя, що затверджені відповідними документами, інструктивно-методичними листами МОН України