Модель регуляції комунікації між сім’єю та школою у контексті освітньої реформи

Анотація

Статтю присвячено актуальній темі – створенню нової, діалогічної моделі комунікації між сім’єю і школою, яка базується на суб’єктності обох підсистем – як школи так і сім’ї. Увазі пропонується авторська модель соціально-психологічної регуляції комунікації між сім’єю і школою, що містить структурні елементи та провідні чинники, які визначають якість, результат комунікації. Основні структурні компоненти моделі складають: суб’єкти комунікації (сім’я і школа); повідомлення, що передається від школи до сім’ї; площини (напрями) комунікації; канали комунікації для обміну інформацією; наявність та особливості зворотного зв’язку; результати комунікації. Також модель включає внутрішні психологічні детермінанти комунікації, які, на наш погляд, є визначальними для якості та кінцевого результату комунікації. До них віднесено такі. З боку школи – це способи регуляції професійної комунікації у системі «сім’я-школа». Складовими таких способів на основі експертних оцінок визначено письмовий договір між батьками і освітнім закладом стосовно зобов’язань обох сторін; угода між батьками і школою про надання освітнім закладом необхідної інформації; правила комунікації усіх учасників освітнього процесу в школі; встановлення та дотримання правил поведінки, ділового етикету, норм і протоколів взаємодії. З боку сім’ї важливими детермінантами є призми сприймання інформації, які фільтрують інформацію відповідно до особливостей сімейних традицій, цінностей та освітніх настановлень батьків, родичів. До напрямів (площин) комунікації було віднесено такі: освітні потреби; добробут дитини; особистісний розвиток; соціальні навички; громадянський розвиток; безпека; забезпечення перебування у школі. Модель розроблена з метою подальшого емпіричного дослідження соціально-психологічних особливостей та умов регуляції комунікації між сім’єю та школою