Психологічна програма сприяння конструктивному переживанню самотності в дорослому віці

Анотація

У статті проаналізовано сутність поняття «самотність», висвітлено сучасні теоретичні підходи до аналізу цього соціально-психологічного феномену. Констатовано, що самотність доцільно розглядати як важкий психологічний стан, що супроводжується емоційними переживаннями людини, яка потрапила у незвичні для неї умови ізоляції, може також виявлятися у потребі бути включеним до певної соціальної групи. Самотність є дуальним, діалектичним станом, що є водночас і травмуючим, і ресурсним. Подано базові принципи і підходи до дослідження феномену самотності у дорослих та його конструктивного переживання на основі теоретичної моделі самотності, в рамках якої виокремлено когнітивний, афективний та поведінковий (конативний) компоненти самотності, а також два полюси сприймання самотності людиною – дефіцитарний та профіцитарний. При розробленні програми сприяння конструктивному переживанню самотності в дорослому віці враховано, що відповідно до авторської моделі віднесення переживання самотності до певного типу відбувається за критеріями: 1) усвідомлення, розуміння, тлумачення ситуації самотності (сприймання себе як людини, яка має/не має достатньо близьких стосунків, здатність / нездатність) знаходити ресурс в перебуванні наодинці із самим собою, задоволеність або незадоволеність самореалізацією): 2) емоційне ставлення до переживання самотності (фрустрованість, переживання власної ізольованості, або, навпаки, наявність близьких, довірчих, теплих стосунків з оточуючими, у першу чергу, з власною родиною або романтичним партнером): 3) використання конструктивних копінг-стратегій переживання самотності (баланс між униканням ситуацій самотності, нездатністю залишатись наодинці з самим собою та толерантним ставленням до усамітнення, автономією, спроможністю протистояти тиску суспільної думки й вироблення власних стандартів поведінки) тощо. Відповідно психологічна програма сприяння конструктивному переживання самотності в дорослому віці передбачає роботу з поведінкою, емоціями й думками з використанням психологічних засобів, що актуалізують основні психологічні механізми особистісного розвитку людини. Окреслено перспективи подальшого удосконалення та реалізації психологічних програм підтримки українців, які під час широкомасштабної війни втратили важливі соціальні зв’язки, а також змушені були змінити місце перебування та соціальне оточення.