Трансдисциплінарний підхід у психологічних дослідженнях реформи освіти як складного явища

Анотація

. Статтю присвячено розкриттю основ трансдисциплінарного підходу у вивченні складних соціальних запитів. Звернення науковців до трансдисциплінарності розглядається відповіддю на зростаючі соціальні виклики, що стосуються розширення меж науки та зростання кількості наукових дисциплін, процесів глобалізації суспільств та розбудови його інформаційного простору, постанови складних соціальних питань та потреби у розвитку складного мислення. На основі ідей започаткування трансдисциплінарного підходу у статті виділяються параметри наукового дослідження різними дисциплінами складних явищ, розкриваються особливості вивчення їхньої ієрархічної системи підпорядкування та взаємозв’язків а також створення контексту дослідження як єдиної інтерпретаційної системи з утриманням фокусу уваги на людині та її добробуті. У статті реформа освіти трактується складним соціальним явищем, прояснення процесів якого перебуває у площині трансдисциплінарності. Стверджується, що застосування трансдисциплінарного підходу для аналізу процесів реформи буде узгоджувати відповідність трактування отриманих результатів, знижувати ризики домінування одних та редукції інших сфер дисциплінарних знань, надавати можливість усвідомити очікувані результати реформи освіти «Нова українська школа» як інтегративні синергетичні ефекти взаємодії. Стверджується, що концепція трансдисциплінарності, народившись у науковому континуумі знань, має своє представлення і у побутовому житті через здоровий глузд та психологію повсякденності, що робить її ефективною методологічною базою вирішення прикладних дослідницьких завдань. Підкреслюється, що очікуваний інтегративний ефект трансдисциплінарного підходу досягається засобом поєднання протилежностей у їх взаємодії у просторі, часі та змісті. Доводиться, що наявну варіативність трактування трансдисциплінарності слід теж розглядати за принципом доповнення, а не протиставлення.