Емоційна першооснова лідерства: пошук індивідуальних відмінностей

Ольга Саннікова, Віолетта Стаховська

Анотація


У статті презентовані результати дослідження емоційного компоненту лідерства. Вивчалися індивідуально-психологічні особливості в проявах лідерських якостей, в специфіці лідерського стилю поведінки осіб, котрі відрізняються за емоційністю. Теоретично обґрунтовано та емпірично доведено, що стійка схильність до переживання емоцій певної модальності (емоційність) визначає специфіку проявів лідерської поведінки. Результати отримані при вирішенні таких дослідницьких завдань: здійснено пошук взаємозв’язків між показниками емоційності та лідерських рис особистості; виявлено представників з різним типом емоційності та вивчено у цих осіб індивідуально-психологічні особливості прояву лідерства. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення психологічних чинників лідерства, пошуком відмінностей у способах взаємодії людини з навколишнім світом і з іншими людьми, у теоретико-методологічному узагальненні досліджень емоційного компоненту, у розробці суто прикладних аспектів вивчення проблеми лідерства. Виконаний аналіз психологічної літератури щодо визначення й змістового наповнення понять «лідер», «тип лідерства», «стиль лідерства», «стиль поведінки лідера», «стильові характеристики лідерства». Розглянуті приклади класифікації лідерства з позицій пошуку емоційного компонента у різних стилях лідерства. Сформована репрезентативна вибірка обстежених у віці 25-45 років загальною чисельністю 110 осіб, виділено 4 групи осіб із домінуванням мономодального типу емоційності (схильністью до переживання однієї із емоційних модальностей): радості (10 осіб), гніву (6 осіб), страху (8 осіб) й печалі (9 осіб). Результати діагностики емоційних компонентів отримані за допомогою «Психодіагностичного четирьохмодальнісного тест-опитувальника емоційності» (Саннікової О.П.). З метою визначення деяких проявів лідерства використана методики «Самооцінка управлінських обмежень керівника» (Фетіскіна Н.П., Козлова В.В., Мануйлова Г.М.). Надано результати групування показників за допомогою кореляційного аналізу, що виявив додатні і відємні значимі зв'язки між показниками емоційності та лідерськими якостями. Виявлені результати доводять чинну дію емоційності відносно психологічних особливостей лідерства та його стилів. Встановлено, що представникам кожного типу емоційності властивий свій комплекс обмежень керівника й свої, тільки їм властиві особливості, риси і стилі лідерства. Виявлені результати свідчать про те, що емоційність є одним з чинників лідерства та, визначає індивідуально-психологічну специфіку їх проявів, подібностей та відмінностей

Ключові слова


особистість; емоційність; стиль лідерства; чинник; управлінські обмеження; індивідуальні відмінності

Повний текст:

PDF

Посилання


А. с. Психодиагностический четырехмодальностный тест-опросник эмоциональности / Ольга Павлівна Саннікова. Заявка № 8664 від 30.09.2003; реєстр. № 8828 від 24.11.2003.

А. Адлер, Практика и теория индивидуальной психологии. Москва, Россия: Академ. проект, 2011.

Ð?. ГрабовÑкаÑ, Лидер живет внутри каждого из наÑ. Training.com.ua. ï›Ð­Ð»ÐµÐºÑ‚ронный реÑурÑï. ДоÑтупно: https://www.training.com.ua/live/news/lider_zhivet_vnutri_kazhdogo_iz_nas

Д. Гоулман, Р. БоÑциÑ, Э. Макки. Эмоциональное лидерÑтво: Ð?ÑкуÑÑтво ÑƒÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð»ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð»ÑŽÐ´ÑŒÐ¼Ð¸ на оÑнове Ñмоционального интеллекта. 2-е изд.; пер. Ñ Ð°Ð½Ð³Ð». МоÑква, РоÑÑиÑ: Ðльпина Ð‘Ð¸Ð·Ð½ÐµÑ Ð‘ÑƒÐºÑ, 2007.

С. Д. Ð?льенкова, Ð’. Ð?. Кузнецов, Менеджмент; МоÑков. Междунар. ин-Ñ‚ Ñконометрики, информатики, финанÑов и права. МоÑква, РоÑÑиÑ: ММÐ?ЭÐ?ФП, 2003.

С. Ð?. Ожегов, Ð. Ю. Шведова, Толковый Ñловарь руÑÑкого Ñзыка. 4-е изд., доп. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?ТÐ? Технологии, 2003.

Г. Олпорт, Становление личности: избранные труды. Москва, Россия: Смысл, 2002.

А. Е. Ольшанникова, Л. А. Рабинович, «Опыт исследования некоторых индивидуальных характеристик эмоциональности», Вопросы психологии, № 3, с. 65–73, 1974.

А. Е. Ольшанникова, «К психологической диагностике эмоциональности», Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. Москва, Россия, 1978, с. 93–105.

Ð?. Ð’. ПацÑвичуÑ, «ЭмоциональноÑÑ‚ÑŒ и Ñамооценка организации деÑтельноÑти», ВопроÑÑ‹ пÑихологии, â„– 4, Ñ. 134–139, 1985.

Н. Прокофьева, «Трансформационное лидерство: новый тип руководства», Профессия – директор, № 10, 2006. Электронный ресурс. Доступно: http://www.sovetnik-n.ru/about/library/53-article/101-trans-liedership.html

Н. П. Романова «Концепция харизматического лидерства», Вестник Читинского государственного университета, № 9(76), с. 130–136, 2011.

О. П. Санникова, Ð¤ÐµÐ½Ð¾Ð¼ÐµÐ½Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð»Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñти: избранные пÑихологичеÑкие труды. ОдеÑÑа: СМÐ?Л, 2003.

О. П. Санникова, «Детерминационные тенденции эмоциональности», Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: зб. наук. праць. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, № 26(50), ч. 1, с. 114–123, 2009.

О. П. Саннікова, «Теоретико-методологічні засади дослідження індивідуальних відмінностей», Наука і освіта. Спецвип. Психологія особистості: теорія, досвід, практика, № 9, с. 3–7, 2010.

Т. С. Тимофеева, «Теоретическое обоснование использования понятия «стиль поведения» в типологии личности», Фундаментальные исследования, № 8/5, с. 1211–1215, 2014.

Ð. П. ФетиÑкин, Ð’. Ð’. Козлов, Г. Ðœ. Мануйлов, Социально-пÑихологичеÑÐºÐ°Ñ Ð´Ð¸Ð°Ð³Ð½Ð¾Ñтика Ñ€Ð°Ð·Ð²Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ Ð»Ð¸Ñ‡Ð½Ð¾Ñти и малых групп. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во Ð?н-та ПÑихотерапии, 2002.

М. Van Wart, «Lessons from Leadership Theory and the Contemporary Challenges of Leaders», Public Administration Review, Vol. 73, № 4, s. 553–565. 2013. Online.

Available: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/puar.12069


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.