Системний аналіз конструктивної конфліктності особистості
Анотація
У психологічній науці накопичено великий досвід реалізації принципу системності по відношенню до різноманітних проблем, зокрема конфліктної проблематики. Водночас, потенціал принципу системності по відношенню до розроблення проблеми конфліктності реалізовано недостатньо. Варто відзначити, що численні дослідження, пов’язані з проблемами конфлікту, «підживлюють» здебільшого внутрішні передумови та прояви деструктивної конфліктності. Утім, конструктивна конфліктність залишається, зазвичай, поза увагою дослідників. Визначено та обґрунтовано основні рівні аналізу дослідження конструктивної конфліктності особистості: ціннісно-мотиваційний, за критерієм ціннісне ставлення до предмету конфлікту та значущість збереження відносин з партнером; когнітивний, за критерієм обізнаність щодо можливих протиріч та наслідків конфлікту, рефлексивно-оцінний, за критерієм особливості усвідомлення й самооцінки власних індивідуально-психологічних властивостей; регулятивний, за критерієм здатність розв’язувати конфлікті ситуації в конструктивній формі. Орієнтація на системний підхід при виборі показників конструктивної конфліктності особистості дозволяє зарахувати до найважливіших такі: прагнення до гідної репрезентації себе світові з урахуванням цілей, інтересів і потреб інших суб’єктів; мотивація щодо засвоєння нових способів реагування та позитивна установка на успішне вирішення конфлікту; толерантність до невизначеності; надситуативне мислення; гнучкість мислення; антиципація; рефлексія; емоційна стійкість; надситуативна активність та самоконтроль. Запропонована теоретична модель дослідження конструктивної конфліктності розширює уявлення про властивості особистості і відкриває нові можливості для різних психологічних практик.
Ключові слова
Повний текст:
PDFПосилання
Ð?Ð´ÐµÑ ÑиÑтемноÑти в Ñовременной пÑихологии. Ð’. Ð. Барабанщикова, Ред. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во «Ð?н-Ñ‚ пÑихологии Ð Ðл, 2005, 496 Ñ.
Ð?. Ðœ. Сеченов, Ð¤Ð¸Ð·Ð¸Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ Ð½ÐµÑ€Ð²Ð½Ð¾Ð¹ ÑиÑтемы. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во ÐРСССР, 1956, Т. 2, 942 Ñ.
Н. А. Бернштейн, Физиология движений и активность. Москва, Россия: Наука, 1990, c. 373–392.
В. Келлер, К. Коффка, Гештальт-психология. Москва, Россия: АСТ-ЛТД, 1998, 704 с.
Л. С. Выготский, Собрание сочинений: в 6-ти т. Т. 3. Проблемы развития психики; А. М. Матюшкина, Ред. Москва, Россия: Педагогика, 1983, 368 с.
Ð. Ð. Леонтьев, Проблемы Ñ€Ð°Ð·Ð²Ð¸Ñ‚Ð¸Ñ Ð¿Ñихики. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во МоÑк. ун-та, 1972, c. 298.
В. Д. Шадриков, Психология деятельности и способности человека. Москва, Россия: Логос, 1996, 320 с.
Б. Ф. Ломов, ПÑихологичеÑÐºÐ°Ñ Ñ€ÐµÐ³ÑƒÐ»ÑÑ†Ð¸Ñ Ð´ÐµÑтельноÑти: изб. труды. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во «Ð?н-Ñ‚ пÑихологии Ð Ðл, 2006, 634 Ñ.
Л. Ð. ПетровÑкаÑ, КомпетентноÑÑ‚ÑŒ в общении: Ñоциально-пÑихологичеÑкий тренинг. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?зд-во МоÑков. ун-та, 1989, 216 Ñ.
Ch. Bokor, Resolving Conflict. [Electronic resource]. Доступно: http://www.omafra.gov.on.ca/english/nfporgs/06-067.htm
Ч. Ликсон, Конфликт: семь шагов к миру. Санкт-Петербург, Россия: Питер паблишинг, 1997, 160 с.
Y. Klar, A. W. Kruglanski, D. Bar-Tal, Stereotypes and prejudice: Changing conceptions. New York: Springer-Verlag 1989, p. 48–62.
Ð. Я. Ðнцупов, Ð. Ð?. Шипилов, КонфликтологиÑ. 5-е изд. Санкт-Петербург, РоÑÑиÑ: Питер, 2013, 512 Ñ.
В. В. Дружинин, Д. С. Конторов, Введение в теорию конфликта. Москва, Россия: Радио и связь, 1989, 288 c.
Ðœ. Дейч, С. Шикман, «Конфликт: Ñоциально-пÑихологичеÑÐºÐ°Ñ Ð¿ÐµÑ€Ñпектива», Социальный конфликт: Ñовременные иÑÑледованиÑ. МоÑква, РоÑÑиÑ: Ð?СÐÐ, 1991, c. 70–74.
М. І. Пірен, Конфліктологія. Київ, Україна: МАУП, 2003, 360 с.
Г. В. Ложкин, Н. Ю. Волянюк, «Конфликтные источники профессионального маргинализма», Горизонты образования. Психология. Педагогика. Севастополь, Россия: Рибест, № 2(30), с. 43–48, 2010.
В. А. Лабунская, Экспрессия человека: общение и межличностное познание. Ростов-на-Дону, Россия: Феникс, 1999, c. 381–431.
Е. П. Ð?льин, Ðмоции и чувÑтва. Санкт-Петербург, РоÑÑиÑ: Питер, 2001, 752 c.
Т. Ðдорно, Ð?ÑÑледование авторитарной личноÑти. МоÑква, РоÑÑиÑ: ÐÐºÐ°Ð´ÐµÐ¼Ð¸Ñ Ð¸ÑÑледований культуры, 2001, 406 Ñ.
Т. Ð?. Марголина, «КонфликтноÑÑ‚ÑŒ ÑƒÑ‡Ð¸Ñ‚ÐµÐ»Ñ ÐºÐ°Ðº его Ð¼ÐµÑ‚Ð°Ð¸Ð½Ð´Ð¸Ð²Ð¸Ð´ÑƒÐ°Ð»ÑŒÐ½Ð°Ñ Ñ…Ð°Ñ€Ð°ÐºÑ‚ÐµÑ€Ð¸Ñтика», ВеÑтник ПермÑкого гоÑ. пед. ун-та, Ð¡ÐµÑ€Ð¸Ñ 1 «ПÑихологиÑ», â„– 1, Ñ. 51–56,1995.
Ð?. Ð. Свириденко, УправленчеÑкий перÑонал: проблема зрелоÑти и конфликтноÑти, [Ðлектронный реÑурÑ]. ДоÑтупно: http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/1814/1/urgu0476s.pdf
R. E. Walton, Managing Conflict. New York, USA: Addison-Wesley Publishing Company, 1987.
J. Scott, Social network analysis: A handbook. Sage Publications, Inc. 1991.
Ðœ. Ðœ. Кашапов, «СобытийноÑÑ‚ÑŒ Ð¼Ñ‹ÑˆÐ»ÐµÐ½Ð¸Ñ ÐºÐ°Ðº реÑÑƒÑ€Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñтруктивной конфликтноÑти личноÑти», ПÑÐ¸Ñ…Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ð¸Ñ ÐºÐ¾Ð½Ñтруктивной конфликтноÑти личноÑти: монографиÑ; Ð. Ð’. Карпова, Ðœ. Ðœ. Кашапова, Ред. ЯроÑлавль, РоÑÑиÑ: Ð?ндиго, 2013, c. 44–63.
Ð?. Ð’. Серафимович, Ð?. Ð. Саидова, «ОÑобенноÑти Ð¿Ñ€Ð¾Ð³Ð½Ð¾Ð·Ð¸Ñ€Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð¸Ñ Ð¸ Ñтратегии Ð¿Ð¾Ð²ÐµÐ´ÐµÐ½Ð¸Ñ Ð² проблемных, конфликтных и ÑтреÑÑовых ÑитуациÑÑ… как показатель пÑихологичеÑкой компетентноÑти у медицинÑких работников (на примере медÑеÑÑ‚Ñ‘Ñ€)», ЯроÑлавÑкий пÑихологичеÑкий веÑтник. МоÑква – ЯроÑлавль, РоÑÑиÑ: «РПО», Вып. 15, Ñ. 150–157, 2005.
В. П. Кузьмин, Принцип системности в теории и методологии К. Маркса. Москва, Россия Политиздат, 1986, 398 с.
О. Ð?. Щербакова, КонтекÑÑ‚Ñ‹ в конфликтологии. МоÑква, РоÑÑиÑ: МГТУ им. Ðœ. Ð. Шолохова, 2003, 80 Ñ.
А. С. Козлов, «Современные технологии регулирования и разрешения конфликтов как оставляющая конфликтологического образования», Социальные конфликты: экспертиза, прогнозирование, технологии разрешения, Вып. 14, с. 158–170, 1999.
А. В. Карпов, «Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики», Психологический журнал, Т. 24, № 5, с. 45–57, 2003.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.